Рішення
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2014 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Висоцької В.С.,
суддів: Кафідової О.В., Парінової І.К.,
Умнової О.В., Фаловської І.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном подружжя та стягнення моральної шкоди, за касаційними скаргами представників ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 березня 2014 року,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, уточнивши позовні вимоги, просила ухвалити рішення, яким установити порядок користування спільно набутими автомобілями, а саме Mercedes-Benz 500 SEL, Богдан DF-25 та JEEP Gran Gheroke 5.2, які просила залишити в користуванні ОСОБА_4 Крім цього, автомобіль IVEKO 35S18V та автомобіль Mercedes-Benz S 500 L чорного кольору просила залишити в її користуванні. Зобов'язати ОСОБА_4 передати ОСОБА_3 технічний паспорт та комплекти ключів від автомобілів, які просила залишити в своєму користуванні та не чинити їй перешкоди в користуванні та володінні квартирою АДРЕСА_1 та передати ОСОБА_3 комплект ключів від цієї квартири.
На відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями відповідача, просила стягнути з ОСОБА_4 на її користь 50 тис. грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_3 вказувала на те, що вона з відповідачем перебуває в шлюбі, який зареєстровано 15 листопада 2003 року. Майно, яке є предметом спору, придбано в період шлюбу, тому є спільним майном подружжя, однак відповідач позбавив позивача реальної можливості користуватись та володіти спірним майном, зокрема без її згоди зняв з реєстрації автомобілі Mercedes-Benz S 500 L та JEEP Gran Gheroke 5.2. У добровільному порядку згоди щодо користування спірним майном сторони не дійшли.
Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 29 січня 2014 року позовні вимоги в частині зобов'язання ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_3 перешкоди в користуванні та володінні квартирою АДРЕСА_1 та передати ОСОБА_3 комплект ключів від цієї квартири за заявою представника позивача залишено без розгляду.
Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 30 січня 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 березня 2014 року рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 30 січня 2014 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 10 тис. грн. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційних скаргах представники ОСОБА_4 ‒ ОСОБА_5 та ОСОБА_6 просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України та ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю.
Згідно зі ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Установлено, що сторони перебувають у шлюбі, який зареєстровано 10 листопада 2003 року (а.с. 6).
У період шлюбу було придбано автомобілі: Mercedes-Benz 500 SEL, Богдан DF-25 та JEEP Gran Gheroke 5.2, IVEKO 35S18V, Mercedes-Benz S 500L, порядок користування якими просила визнати позивач.
На розгляді Галицького районного суду Івано-Франківської області перебуває спір між сторонами щодо вирішення питання про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Матеріали справи не містять доказів чинення відповідачем перешкод позивачу в користуванні спільним майном подружжя.
Отже, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_3 щодо усунення їй перешкод у користуванні спільним майном подружжя, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано вказував на те, що позивачем не доведено чинення їй перешкод у користуванні автомобілями. Що стосується автомобіля IVEKO 35S18V, то відповідач займається підприємницькою діяльністю, для забезпечення здійснення якої використовує цей автомобіль, а тому є недоцільним позбавляти його доходу у таких спосіб. Щодо автомобіля Mercedes-Benz S 500L, то позивач не довела, що таких є у наявності та нереалізований.
Крім цього, зазначені автомобілі входять в обсяг майна, що підлягає поділу, а справа про поділ майна перебуває на розгляді в суді.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно зі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин рішення апеляційного суду в частині, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог про встановлення порядку користування майном, слід залишити без змін.
Сервисы для юристов