Рішення ВССУ від 13.05.2015 року у справі №6-44398св14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 року м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ситнік О.М., суддів: Євграфової Є.П., Іваненко Ю.Г., Завгородньої І.М., Нагорняка В.А.,розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Комунального підприємства Київської обласної ради «Бородянське бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Київської області від 03 листопада 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом, у якому зазначала, що рішенням Бородянського районного суду Київської області від 10 червня 1994 року за ОСОБА_8 визнано право власності на 2/3 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 Бородянського району Київської області.

Після його смерті зазначене майно успадкувала ОСОБА_7 на підставі виданого 18 квітня 2001 року свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Проте апеляційним судом Київської області зазначене рішення суду скасовано і ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 31 березня 1998 року позов ОСОБА_8 залишено без розгляду.

Вважала себе єдиним власником спірного майна, але втратила правовстановлюючі документи на зазначену частину будинку, а свідоцтво про право на спадщину, видане на ім'я ОСОБА_7, порушує її права, тому просила визнати за нею право власності на 2/3 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 Бородянського району Київської області та визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 18 квітня 2001 року, на підставі якого за ОСОБА_7 зареєстровано право власності на 2/3 частини спірного майна.

Справа переглядалася судами неодноразово.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області

від 19 грудня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 03 листопада

2014 року рішення Бородянського районного суду Київської області

від 19 грудня 2013 року скасовано, позов задоволено частково. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 18 квітня 2001 року Бородянською районною державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_7 на 2/3 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 Бородянського району Київської області, зареєстроване у реєстрі за № 1654. Визнано за ОСОБА_6 право власності у порядку спадкування за заповітом на 3/8 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 Бородянського району Київської області. У іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути задоволена частково.

За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Вказані вимоги судами не дотримано.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно з технічним паспортом на житловий будинок індивідуального житлового фонду, виданим на ім'я ОСОБА_9, житловий будинок по АДРЕСА_1 Бородянського району Київської області належав ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності.

На підставі свідоцтва про право на спадщину від 23 квітня 1991 року ОСОБА_6 набула право власності на 2/3 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 Бородянського району Київської області (а. с. 128, т. 1).

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 10 червня 1994 року визнано за ОСОБА_8 право власності на 2/3 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 Бородянського району Київської області, визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/3 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 Бородянського району Київської області (а. с. 129−130, т. 1).

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 25 жовтня 1994 року рішення Бородянського районного суду Київської області від 10 червня 1994 року скасовано, справу передано на новий розгляд.

Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 31 березня 1998 року позов ОСОБА_10 залишено без розгляду (а. с. 112−113, т. 1).

31 січня 1995 року ОСОБА_8 склав заповіт, яким заповів усе належно йому майно, де б воно не було і з чого не складалося, дочці ОСОБА_7 (а. с. 149, т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 помер (а. с. 116, т. 1).

18 квітня 2001 року на ім'я ОСОБА_7 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно з яким спадкове майно складається з 2/3 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що розташований по АДРЕСА_1 Бородянського району Київської області, який належав ОСОБА_8 на підставі рішення Бородянського районного суду Київської області від 10 червня 1994 року та право власності на який зареєстроване в Ірпінському міжміському бюро технічної інвентаризації 06 серпня 1994 року за № 284 (а. с. 117, т. 1).

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції керувався тим, що право власності позивачки на 2/3 частини будинку не підтверджено правовстановлюючими документами.