Рішення ВССУ від 12.10.2016 року у справі №756/205/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Завгородньої І.М., Коротуна В.М.,

Писаної Т.О., Попович О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Єврогазбанк» про стягнення заборгованості за касаційною скаргою ОСОБА_4, подану представником - ОСОБА_5, на рішення Апеляційного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_4, з указаним позовом до публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» (далі - ПАТ «Єврогазбанк»), посилаючись на те, що 1 серпня 2013 року між ним в інтересах ОСОБА_4 та банком було укладено договір оренди нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Згідно з умовами договору ОСОБА_4 передав ПАТ «Єврогазбанк» в оренду приміщення площею 115 кв.м, а орендар зобов'язався своєчасно оплачувати орендну плату та повернути орендоване майно в належному стані. Відповідно до умов 3.1 договору орендна плата становить 23 450 грн. 1 вересня 2014 року між сторонами укладено додатковий договір, відповідно до умов якого зменшено розмір орендної плати до 16 тис. грн за місяць на період з 1 липня 2014 року по 1 лютого 2015 року. У зв'язку із систематичним порушенням орендарем умов основного та додаткового договорів, 10 жовтня 2014 року позивач повідомив відповідача про відмову від договору оренди на підставі п 6.3.4 договору оренди. Згідно з п. 2.6 договору оренди, у разі дострокового припинення його дії, приміщення повинно бути повернуто орендарем протягом 30 робочих днів, однак відповідачем дана умова договору не виконана. Посилаючись на викладене, позивач з урахуванням уточнень просив зобов'язати ПАТ «Єврогазбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку акцептувати ОСОБА_4 в особі ОСОБА_3 кредитором ПАТ «Єврогазбанк» на суму 59 601 грн 75 коп. та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 102 350 грн 75 коп.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 28 травня 2015 року позов задоволено. Зобов'язано ПАТ «Єврогазбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб а ліквідацію банку акцептувати ОСОБА_4 в особі ОСОБА_3 кредитором ПАТ «Єврогазбанк» на суму 59 601 грн 75 коп. Стягнуто з ПАТ «Єврогазбанк» на користь ОСОБА_3 суму заборгованості в розмірі 161 951 грн 75 коп. та судовий збір у розмірі 1 619 грн 52 коп.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Зобов'язано ПАТ «Єврогазбанк» акцептувати ОСОБА_4 кредитором ПАТ «Єврогазбанк» на суму 59 601 грн 75 коп. У решті позову відмовлено. Вирішено питання про судовий збір.

У касаційній скарзі, поданій представником, ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду в частині відмови в позові, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

У решті судові рішення до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (ст. 335 ЦПК України).

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-МІІІ «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив із того, що відповідач належним чином не виконував умови договору оренди та додаткового договору, у результаті чого виникла заборгованість зі сплати орендної плати, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові про стягнення орендної плати, виходив із того, що задоволення вимог у такий спосіб буде суперечити процедурі, визначені спеціальним Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Судами встановлено, що 1 серпня 2013 року між ОСОБА_4 (орендодавець), від імені якого за довіреністю діяв ОСОБА_3 та ПАТ «Єврогазбанк» (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1, згідно з умовами якого орендодавець передав ПАТ «Єврогазбанк» в оренду приміщення площею 115,3 кв.м терміном до 30 червня 2016 року, а орендар зобов'язався своєчасно оплачувати орендну плату та повернути орендоване майно у належному стані.

Відповідно до п. 3.1 договору оренди орендна плата за користування об'єктом оренди становить 23 450 грн щомісячно (а.с. 3-6).

1 вересня 2014 року між сторонами укладено додатковий договір,згідно з умовами якого зменшено розмір орендної плати до 16 тис. грн щомісячно на період з 1 липня 2014 року по 1 лютого 2015 року.