РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 березня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ в складі:
головуючого Кузнєцова В.О.,
суддів: Коротуна В.М., Мартинюка В.І.,
Наумчука М.І., Кадєтової О.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів, за касаційною скаргою суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 травня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 18 грудня 2013 року,
в с т а н о в и л а:
У травні 2011 року позивачка звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 03 листопада 2006 року між нею та ОСОБА_4 було укладено попередній договір купівлі-продажу майнового комплексу по АДРЕСА_1.
Вона виконала умови договору, сплативши продавцю 866 150 грн завдатку та 152 850 грн авансу, а всього - 1 019 000 грн.
25 червня 2009 року вона направила відповідачу лист стосовно виконання ним обов'язків за попереднім договором купівлі-продажу від 03 листопада 2006 року з проханням надати усі необхідні для укладання основного договору правовстановлюючі документи.
07 вересня 2009 року вона отримала лист від відповідача, у якому він запропонував інші умови договорів купівлі-продажу на майно, що є предметом попереднього договору.
Крім того, укладаючи попередній договір, вона мала на меті придбати майновий комплекс у цілісному вигляді, у тому числі зі знаряддями виробництва, до яких входить автомобіль КАМАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1.
Разом з тим, як їй стало відомо, що справжнім власником автомобіля КАМАЗа, державний номерний знак НОМЕР_1, який є предметом купівлі-продажу за попереднім договором від 03.11.2006 року, є ОСОБА_5
Вважала, що надання відповідачем недостовірної інформації щодо власника майна робить неможливим укладання Основного договору та відповідно до ст. 638 ЦК України договір вважається неукладеним.
Враховуючи вказане, просила стягнути з ОСОБА_4 на свою користь 1 019 000 грн.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 травня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 18 грудня 2013 року, в задоволенні позову було відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із безпідставності та необґрунтованості позовних вимог.
Проте з такими висновками судів погодитись не можна з огляду на наступне.
За вимогами статей 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Однак вказані вимоги судами дотримано не було.
Судами встановлено, що 03 листопада 2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено попередній договір купівлі-продажу, за умовами якого вони зобов'язались у строк та на умовах, встановлених цим договором, укласти в майбутньому договір купівлі-продажу майнового комплексу, що належить продавцю ОСОБА_4 на праві власності, а саме: комплекс будівель та споруд овочевої бази, розташований по АДРЕСА_1, а також нежитлову споруду овочесховища, розташовану по АДРЕСА_2, що є невід'ємною частиною майнового комплексу; автомобіль «КАМАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1.
Згідно з п. п. 2.2., 2.3. попереднього договору до моменту укладення попереднього договору покупець на підтвердження укладення попереднього договору та на забезпечення його виконання, передає продавцю в якості завдатку за вказане в п. 1.1.1. та 1.1.2. попереднього договору майно грошову суму в розмірі 50 000 доларів США на момент підписання цього договору.
До моменту укладення попереднього договору покупець передає продавцю в якості застави за вказане в п. 1.1.3. рухоме майно, а також за вказаний у п.1.1.4. автомобіль грошову суму в розмірі 150 000 доларів США на момент підписання цього договору. Суми, вказані в п. п. 2.2., 2.3. цього договору входять в загальну вартість майнового комплексу.
Сервисы для юристов