Рішення
іменем україни
05 лютого 2014 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дьоміної О.О.,
суддів: Касьяна О.П., Коротуна В.М.,
Ступак О.В., Штелик С.П.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: Четверта Дніпропетровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_7, Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», про визнання права власності у порядку спадкування, визнання частково недійсним договору дарування та витребування майна з чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2013 року,
в с т а н о в и л а:
У червні 2012 року позивачі звернулися до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 02 жовтня 1955 року позивач ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_8, після чого їхня сім'я поселилася та почала проживати в будинку АДРЕСА_1, який був збудований батьками її чоловіка у 1944 року та був спільною сумісною власністю ОСОБА_9 та ОСОБА_10 У 1987 році ОСОБА_9 померла. Спадкоємцями належної їй Ѕ частини вказаного будинку були її чоловік ОСОБА_10, дочки ОСОБА_11 і ОСОБА_12 та син ОСОБА_8 Оскільки дочки з 1962 року проживали окремо та на частку в спадковому майні не претендували, тому вказану спадщину у рівних частках - по ј частини зазначеного будинку фактично прийняли чоловік та син померлої ОСОБА_9, оскільки на час її смерті вони разом проживали в зазначеному будинку, були в ньому зареєстрованими. Проте до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини вони не зверталися, свідоцтв про право на спадщину не отримували. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_10, а ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_8, після смерті якого спадщину у вигляді ј частини зазначеного будинку прийняли його дружина ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_4, які фактично вступили в управління спадковим майном. Маючи намір оформити спадщину, позивачі із даних Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» (далі - КП «ДМБТІ») у квітні 2005 року дізналися про те, що ще 19 грудня 1991 року ОСОБА_10 подарував своєму онукові ОСОБА_5 в цілому житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1, не врахувавши, що ј частини цього будинку належала ОСОБА_8 у порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_9 Крім того, фактичної передачі майна у власність обдарованому ОСОБА_5 не відбулося, так як сім'я ОСОБА_8 як проживала, так до цього часу й проживає в успадкованій ним від матері частині указаного будинку. 04 листопада 1995 року ОСОБА_13, діючи за довіреністю від імені ОСОБА_5, подарував будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 своїй дружині ОСОБА_7 У 2007 році позивачам стало відомо про те, що 16 грудня 2005 року ОСОБА_7 уклала договір купівлі-продажу указаного будинку з відповідачем ОСОБА_6
За таких обставин, позивачі просили визнати житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_10 та ОСОБА_9; встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_10 та ОСОБА_8 після смерті ОСОБА_9, яка померла у 1987 році; визнати за ОСОБА_8 право власності на ј частини будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9, яка померла у 1987 році; встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2; визнати частково недійсним договір дарування від 19 грудня 1991 року, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_5, посвідчений державним нотаріусом Четвертої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Стрілковською З.Д. за реєстровим № 1-1717, в частині дарування ј частини зазначеного будинку; визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності за кожною на 1/8 частини будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_6 на користь позивачів ј частини будинку АДРЕСА_1, що складається з квартири НОМЕР_2 в житловому будинку під. літ. «А-1».
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2013 року, позов задоволено. Визнано житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_10 та ОСОБА_9 Встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_10 та ОСОБА_8 після смерті ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3. Визнано за ОСОБА_8 право власності на ј частини указаного будинку у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 Встановлено факт прийняття позивачами спадщини після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Визнано частково недійсним договір дарування, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_5, посвідчений 19 грудня 1991 року державним нотаріусом Четвертої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Стрілковською З.Д., у частині дарування ј частини указаного будинку. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/8 частини указаного будинку у порядку спадкування за законом після ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/8 частини указаного будинку в порядку спадкування за законом після ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Витребувано з володіння ОСОБА_6 ј частини указаного будинку на користь позивачів. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 437 грн 60 коп. судового збору.
У касаційній скарзі відповідач ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення першої й апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 був збудований подружжям ОСОБА_10 та ОСОБА_9, які перебували в шлюбі з 09 листопада 1928 року, що підтверджується архівною довідкою (а. с. 89).
Свідоцтво про право особистої власності на будинок було видане 29 серпня 1958 року житловим управлінням Дніпропетровського відділу комунального господарства на ім'я ОСОБА_10
02 жовтня 1955 року їхній син ОСОБА_8 уклав шлюб з ОСОБА_3, після чого подружжя поселилося в будинку під. літ. «А-1» АДРЕСА_1.
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_9
Спадкоємцями першої черги за законом на належну їй Ѕ частини указаного будинку були її чоловік ОСОБА_10 та син ОСОБА_8, які фактично прийняли спадщину в річних частках - по ј частини від всього будинку з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1, так як на день смерті спадкодавця вони проживали разом та були зареєстровані у спірному будинку.
До нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 спадкоємці ОСОБА_10 та ОСОБА_8 не зверталися та свідоцтва про право на спадщину не отримували.
На той час ј частини вказаного будинку, яку успадкував ОСОБА_8 після смерті матері, умовно складалася з тих кімнат, в яких він зі своєю сім'ю проживав з 1955 року та робив прибудови, цю ж частину будинку займає на теперішній час його сім'я: дружина та дочка - позивачі у справі. Ця частина будинку для проживання була виділена батьками для сім'ї сина ОСОБА_8 та мала окремий вхід, у документації зазначалася під. № 1, а частина, в якій проживали батьки - квартира НОМЕР_1.
Сервисы для юристов