РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2014 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Макарчука М.А., суддів: Леванчука А.О., Нагорняка В.А.,Маляренка А.В., Писаної Т.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_6, зацікавлені особи: орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, орган опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, про призначення опікуна, за касаційною скаргою Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради (як опікунської ради) на рішення Франківського районного суду м. Львова від 12 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 06 листопада 2013 року,
в с т а н о в и л а:
У лютому 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 10 жовтня 2003 року ОСОБА_7 визнано недієздатною. Протягом тривалого часу позивач забезпечувала догляд за недієздатною та купляла всі необхідні медикаменти. За станом свого здоров'я та матеріального забезпечення ОСОБА_6 має можливість виконувати опікунські обов'язки, стосунки між нею та недієздатною є нормальними і не конфліктним. Оскільки позивач є єдиною близькою особою ОСОБА_7, тому остання сприймає її як рідну.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 12 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 06 листопада 2013 року, заяву задоволено. Призначено ОСОБА_6 опікуном недієздатної ОСОБА_7
У касаційній скарзі голова Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши викладені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте зазначеним вимогам постановлені у справі судові рішення не відповідають.
Ухвалюючи рішення про задоволення заяви, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив із положень статей 60, 62 ЦК України та вважав за доцільне призначити ОСОБА_6 опікуном над недієздатною ОСОБА_7
Однак такого висновку суди дійшли з порушенням норм матеріального права.
Судами встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 зареєстрована по АДРЕСА_1 та страждає психічним захворюванням у формі шизофренії параноїчної форми з безперервно-проградієнтним типом перебігу з глибоким дефектом в емоційно-вольовій сфері.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 10 жовтня 2003 року за заявою ОСОБА_8 його дочку ОСОБА_7 визнано недієздатною. Питання щодо встановлення опіки у цьому рішенні не було вирішено.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер.
Звертаючись до суду з даною заявою, ОСОБА_6 зазначила, що здійснює за недієздатною догляд та постійно піклується про останню.
15 листопада 2012 року та 01 січня 2013 року ОСОБА_6 зверталась до Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради із заявою про призначення її опікуном ОСОБА_7
Висновком опікунської ради Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 27 березня 2013 року № 6 ОСОБА_6 відмовлено у призначенні опікуном ОСОБА_7 на підставі п. 2 ст. 62 ЦК України.
Задовольняючи заяву ОСОБА_6 та призначаючи її опікуном недієздатної ОСОБА_7, суди виходили з того, що викладені у висновку обставини, які були підставою для відмови, не були доведені.
Проте такого висновку суди дійшли в порушення норм матеріального права.
Відповідно до ст. 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦК України, суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
За змістом ст. 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються органом опіки та піклування з числа лише фізичних осіб з повною цивільною дієздатністю та за наявності її письмової заяви.
Оскільки Опікунською радою Сихівської районної адміністрації надано висновок № 6 від 27 березня 2013 року про неможливість призначення згідно із ст. 63 ЦК України опікуном громадянки ОСОБА_6 над недієздатною ОСОБА_7 та відсутність подання органу опіки та піклування до суду про призначення заявника опікуном, у суду не було законних підстав для застосування ч. 1 ст. 60 ЦК України та задоволення заяви.
Відповідно до ст. 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Керуючись статтями 336, 341, 344, 346 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
в и р і ш и л а:
Сервисы для юристов