РІШЕННЯ
іменем україни
01 жовтня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого: Дьоміної О.О.,
суддів: Попович О.В., Савченко В.О., Ступак О.В., Штелик С.П.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: виконавчий комітет Львівської міської ради, орган опіки та піклування Шевченківського району м. Львова, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги - ОСОБА_3, про визнання права на постійне користування жилим приміщенням та зобов'язання до вчинення дій, за касаційними скаргами ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Львівської області від 23 квітня 2014 року,
в с т а н о в и л а:
У грудні 2013 року ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (далі - КЕВ м. Львова) про визнання права на постійне користування однокімнатною квартирою АДРЕСА_1 та про зобов'язання внести до виконавчого комітету Львівської міської ради клопотання із всіма необхідними документами про виключення вказаної квартири із числа службових.
Позовні вимоги мотивувала тим, що спірна квартира, яка має статус службової була надана її чоловіку ОСОБА_3, як військовослужбовцю на сім'ю із трьох осіб.
У листопаді 2011 року ОСОБА_3 призначено на нове місце служби, а у липні 2012 року звільнено з військової служби у зв'язку із скороченням штату, на час звільнення його вислуга складала 20 років 11 місяців, а відтак вони не підлягають виселенню із зазначеної квартири без надання іншого жилого приміщення, мають право отримати квартиру у власність шляхом приватизації, проте відповідач не задовольняє їх клопотання про виключення спірної квартири з числа службових, чим порушує їх конституційне право на житло.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 14 лютого 2014 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 та неповнолітньою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, право на постійне користування однокімнатною квартирою АДРЕСА_1.
Зобов'язано КЕВ м. Львова внести до виконавчого комітету Львівської міської ради клопотання із всіма необхідними документами про виключення квартири АДРЕСА_1 з числа службових.
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 23 квітня
2014 року, зазначене рішення районного суду скасовано й у задоволенні позову відмовлено.
У касаційних скаргах ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 та ОСОБА_3, просять рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, що було помилково скасовано.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судові рішення не відповідають у повному обсязі вищевказаним вимогам закону.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 є ветераном військової служби, має вислугу на військовій службі більше 20 років, а тому члени його сім`ї, позивачі у справі, не підлягають виселенню зі службової квартири без надання іншого житла, мають право на виключення квартири з числа службових.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, про відмову у задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що житлові права позивачів, які проживають у спірній житловій квартирі відповідачем не порушуються.
Проте з такими висновками судів погодитися не можна.
Так, судами встановлено, що наказом військового прокурора Західного регіону України від 15 лютого 2011 року на підставі ст. 49 Законом України «Про прокуратуру», ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та відповідно до наказу командувача військ Західного оперативного командування від 11 лютого 2011 року виділена військовій прокуратурі Західного регіону України однокімнатна квартира, загальною площею 51,4 кв. м АДРЕСА_1, яка була надана підполковнику юстиції ОСОБА_3 на склад сім'ї з трьох осіб, як службова.
Відповідно до наказу директора Департаменту житлового господарства на інфраструктури виконавчого комітету Львівської міської ради №605 від 23 листопада 2011 року ОСОБА_3 видано ордер на службове жиле приміщення - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, на склад сім'ї із трьох осіб.
Наказом міністра оборони України №578 від 23 липня 2012 року підполковника юстиції ОСОБА_3 звільнено з військової служби в запас, вислуга років на момент звільнення становила 20 років 11 місяців. Після звільнення ОСОБА_3 працює в органах прокуратури як державний службовець.
Відповідно до ч. 1 ст. 118 ЖК УРСР України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.
Статтею 121 ЖК УРСР України визначено порядок надання жилих приміщень.
Такий порядок щодо військовослужбовців визначений Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1081 від 3 серпня 2006 року (далі - Порядку) та Інструкцією про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженою наказом Міністерства Оборони України №737 від 30 листопада 2011 року.
Сервисы для юристов