Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 липня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Гулька Б.І., Хопти С.Ф.,
Черненко В.А., Штелик С.П.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» про стягнення коштів за договором банківського вкладу за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» на рішення Оболонського районного суду
м. Києва від 16 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від
31 березня 2015 року,
в с т а н о в и л а:
У січні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 16 червня 2014 року між нею та публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» (далі - ПАТ «ВТБ Банк») було укладено договір банківського вкладу, відповідно до умов якого вона розмістила вклад у сумі 77 034 долари 25 центів США строком на 3 місяці зі сплатою відсотків за ставкою по вкладу у розмірі 9,3 % річних. Після закінчення терміну дії договору вклад їй повернуто не було, тому 5 грудня 2014 року вона звернулась до банку з письмовою заявою про видачу їй вкладу у готівковій формі через касу банку, однак листом від 26 грудня 2014 року банк повідомив її про неможливість видачі готівкою одноразовою операцією з його поточного рахунку грошових коштів у вищевказаній сумі. Зазначала, що це суперечить вимогам законодавства, умовам договору.
Ураховуючи викладене, позивачка просила суд зобов'язати банк повернути їй суму вкладу у розмірі 77 034 долари 25 центів США одноразовою операцією через касу банку та нарахувати та виплатити проценти по вкладу у розмірі 9,3 % річних від суми владу.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 16 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 31 березня 2015 року, позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ПАТ «ВТБ Банк» на користь ОСОБА_3 за договором банківського вкладу від 16 червня 2014 року суму вкладу у розмірі 80 234 грн долари 52 центи США, яка складається з суми вкладу з урахуванням капіталізованих процентів у розмірі 80 135 доларів 34 центи США, та суми процентів у розмірі 99 доларів 18 центів США, одноразово у готівковій формі через касу банку. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ПАТ «ВТБ Банк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач звертався до банку із заявою про повернення банківського вкладу, яка відповідачем залишена без належного реагування, тому наявні всі підстави для стягнення грошових коштів. Також суд зазначив, що постанови правління Національного банку України є підзаконними нормативно-правовими актами, що приймаються на виконання положень законів, тобто вони не повинні їм суперечити, оскільки закони мають більшу юридичну силу, а постанова Правління Національного банку України від 29 серпня 2014 року № 540 «Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного і валютного ринків України» суперечить ст. 41 Конституції України, нормам ЦК України та ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначені висновки судів відповідають обставинам справи, доказам, наданим сторонами та правильно оціненим судом, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Положеннями ч. 2 ст. 56 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Сервисы для юристов