Рекодифікація сімейного права: новели, ризики і запобіжники

Позасудове розірвання шлюбу, сімейне житло, борги подружжя, майно дітей і права зниклих безвісти осіб — рекодифікація цивільного законодавства зачіпає практичні питання, з якими адвокати й нотаріуси працюють щодня.

У НААУ під час фахової дискусії, організованої Комітетом НААУ з питань сімейного права спільно з Комітетом НААУ з питань цивільного права та процесу та за участі Нотаріальної палати України, обговорили та поділилися думками, які новели проєкту ЦК можуть спростити процедури, а які ймовірно потребують додаткових запобіжників.

Розлучення без бар’єрів

Секретар Комітету НААУ з питань сімейного права Ірина Попіка проаналізувала положення законопроєктів № 14394, № 14394-1, № 14394-2 та № 15150 у частині розірвання шлюбу. Серед запропонованих змін вона виокремила розширення повноважень нотаріуса як суб’єкта позасудового розірвання шлюбу, спрощення процедури для подружжя, яке має дітей, а також запровадження нотаріального договору про юридичні наслідки розірвання шлюбу.

Водночас, за її аналізом, окремі законодавчі ініціативи поєднують модернізацію процедури з поверненням підходів, які вже були вилучені із сімейного законодавства. Зокрема, законопроєкти № 14394 та № 14394-2 пропонують відновити заборону задовольняти позов про розірвання шлюбу під час вагітності дружини та протягом року після народження дитини. Таку норму було вилучено із Сімейного кодексу у листопаді 2024 року, а її повернення може не узгоджуватися із зобов’язаннями України у сфері протидії домашньому насильству, зокрема за Конвенцією Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами.

Окрему увагу І.Попіка звернула на механізми примирення. На її думку, вони потребують додаткових запобіжників, аби не застосовуватися у справах, пов’язаних із домашнім насильством. Так само доопрацювання потребують положення щодо обмеження права на розірвання шлюбу під час вагітності, втручання в автономію особи, зокрема у питання зміни прізвища, а також загальна узгодженість запропонованого регулювання з принципами добровільності шлюбу, поваги до людської гідності, правової рівності та недискримінації.

Межа безспірності

На ролі позасудових процедур у сімейних правовідносинах зосередилася членкиня цього ж комітету Ярослава Анохіна. За її словами, такі механізми важливі не лише для оперативного вирішення сімейних питань, а й для врегулювання конфлікту без переходу у тривалий судовий процес, який може мати складні наслідки для сторін.

У межах рекодифікації запропоновано низку рішень, які загалом можуть свідчити про розвиток позасудових механізмів. Ідеться, зокрема, про можливість встановлення режиму окремого проживання подружжя у позасудовому порядку шляхом нотаріального посвідчення відповідного договору, договір про правові наслідки розірвання шлюбу, договір про розподіл батьківської відповідальності, а також механізм «сімейного житла».

Водночас, на думку Я.Анохіної, окремі пропозиції можуть створювати правову невизначеність. Проблема виникає тоді, коли на нотаріуса як суб’єкта, що за своєю природою діє у сфері безспірних правовідносин, фактично покладаються функції зі змістовної оцінки сімейного конфлікту та перевірки дотримання стандарту найкращих інтересів дитини.

Вона наголосила, що цей стандарт є обов’язковим для всіх органів і осіб, які приймають рішення у справах, що стосуються дитини. Однак питання полягає не в самому поширенні такого обов’язку на різних суб’єктів, а у способі його реалізації в межах конкретної процедури. Якщо розірвання шлюбу подружжя, яке має дітей, або встановлення режиму окремого проживання відбуватиметься через нотаріат і водночас поєднуватиметься з посвідченням договорів про правові наслідки розірвання шлюбу та батьківську відповідальність, саме нотаріус має перевіряти дотримання найкращих інтересів дитини.