Путаница с территориальной юрисдикцией упрощает работу адвоката

Не разъяснив, что является местонахождением органа досудебного расследования, законодатель породил путаницу с территориальной юрисдикцией судов, которые должны санкционировать проведение ряда следственных действий. В итоге полученные во время этих действий доказательства могут признаваться недопустимыми. Об этом говорит zib.com.ua.

Читайте статью: Как придерживаться требований УПК в случае изменения правовой квалификации обвинения прокурором?

Докази під загрозою

Однією з новинок кримінального процесу, які українці отримали на початку року, стали зміни до стст.132, 184 і 234 Кримінального процесуального кодексу. Відповідно до них органи досудового розслідування могли клопотати про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, запобіжних заходів та обшуки лише до судів, у межах територіальних юрисдикцій яких вони зареєстровані як юридичні особи. Із набранням змінами чинності правоохоронцям довелося стикнутися з невідповідністю місцезнаходження місцю реєстрації юридичної адреси. Тож, аби отримати санкції на проведення слідчих дій, вартові порядку виїздили в інші райони. А адвокати проводили цілі розслідування, аби встановити місце реєстрації органу досудового розслідування та відстежити, до якого суду той має звертатися.

Врешті місце реєстрації як юридичної особи було змінене на місцезнаходження. Однак глобально проблеми це не вирішило. Законодавець не роз’яснив, що мав на увазі під «місцезнаходженням». Тож керівники органів, які розпоряджаються кількома адміністративними приміщеннями, розташованими у межах територіальної юрисдикції кількох судів, почали обирати, до якого суду краще звертатися з подібними клопотаннями.

Дійшло навіть до того, що, створюючи робочу групу, орган досудового розслідування, скажімо, столиці включав до її складу працівника з регіону, аби звертатися до суду за місцем роботи останнього.

Про те, чи не є це порушенням процесуальної дисципліни, правники подискутували під час практикуму Асоціації адвокатів України «Новели кримінального процесу. Чи зміниться життя?».

Читайте статью: Реалии досудебного следствия в Украине

Підставою, що робить розв’язання вказаної проблеми принциповим, є ст. 86 КПК, яка визнає допустимим лише доказ, отриманий в порядку, встановленому кодексом. Отже, звернення правоохоронців до «неправильного» суду по санкцію, скажімо, на обшук може в подальшому нівелювати результати слідчої дії. На переконання співголови комітету ААУ з кримінального права та процесу Анастасії Гурської, стежити за «охайністю» в цьому питанні мають не лише правоохоронці, але й суди. При цьому служителі Феміди повинні керуватися КПК, який визначає слідчі підрозділи та підрозділи детективів як відповідні державні установи. Логічно, що такі установи мають адресу, яку не можна ототожнювати з місцезнаходженням слідчого або групи слідчих, які здійснюють досудове розслідування в конкретному кримінальному провадженні.

Читайте статью: Какие скрытые ловушки содержит Уголовно - процессуальный Кодекс Украины для граждан

Із дотриманням приписів