Процесуальний перехідник

Судді є одними з найбільш активних заявників, що через неналежну процесуальну поведінку адвокатів звертаються до професійних дисциплінарних органів. І хоча можливість реагування передбачена процесуальними кодексами, дотримання самих лише вимог, встановлених для окремої ухвали, не гарантує навіть початку дисциплінарного провадження кваліфікаційно-дисциплінарною комісією. Адже остання керується нормами Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».(Джерело: Судебно - юридическая газета)

Ухвала чи скарга?

Немає сумніву, що неналежна (з точки зору етичних правил) поведінка адвоката у суді прямо впливає на якість правосуддя. Відтак, повинна мати наслідком притягнення такого юриста до відповідальності. В цьому зацікавлені і судді, і інститут адвокатури, і бізнес з пересічними громадянами. Усі вони прагнуть отримати постановлення справедливого судового рішення у розумний строк. В кінцевому рахунку, це є обов’язком держави.

Саме тому, з одного боку, процесуальні кодекси дають можливість для суддів і визначають (принаймні Цивільний і Господарський) процедуру, як слід реагувати на прояви неповаги, зловживання правами та інші порушення з боку адвокатів. З іншого, - Закон про адвокатуру та адвокатську діяльність встановлює, у який спосіб та за якою процедурою органи адвокатського самоврядування мають реагувати на інформацію про колег-порушників, що надходить до них.

Фактично ключовою «точкою дотику» існуючих процесуальних (процедурних) правил є документ, у якому викладаються відомості про порушення. Для суддів (точніше, у кодексах) це окрема ухвала, а для дисциплінарних органів - заява (скарга) щодо поведінки адвоката.

Чи можна ухвалу вважати скаргою? Звісно, найменування документу, винесене у його заголовок не має значення. Необхідно дивитися у зміст. І суть проблеми якраз полягає в різній правовій природі цих документів. Адже ухвала у загальному розумінні - імператив, обов’язковий до виконання усіма суб’єктами. А от заява або скарга – це лише певний процесуальний документ, що містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку, та може бути (відтак, може і не бути) підставою для порушення стосовно адвоката дисциплінарної справи (див. ч.2 ст. 33 та ч. 2 ст. 36 Закону).

Аби поєднати для цілей забезпечення належної дисциплінарної процедури скаргу та ухвалу, остання має відповідати вимогам, встановленим до першої, та бути обов’язковою до виконання лише в частині зобов’язання дисциплінарних органів розглянути її, але не щодо викладених судом відомостей про порушення та їхньої оцінки.

Судді-заявники

За загальними правилами, визначеними ст. 262 Цивільного та ст. 246 Господарського процесуальних кодексів, суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов’язків, неналежного виконання професійних обов’язків (в тому числі, якщо підписана адвокатом позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом.

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено, і в чому саме полягає порушення. Документ надсилається до КДКА - органу, до повноважень якого належить притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.

Принципові відмінності ухвали від скарги полягають в тому, що з метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання. Крім того, ухвалу може бути оскаржено особами, яких вона стосується. Уявити, що скаржник дає КДКА якісь вказівки, встановлює термін для розгляду його заяви або ж адвокат оскаржує заяву скаржника неможливо. Щоправда судді розуміють межі компетенцій і, видаючи ухвали, не втручаються в роботу КДКА.