Спробую проаналізувати вказану норму, оскільки питання адміністративної відповідальності за керування транспортом у нетверезому стані викликає значний суспільний резонанс. При цьому хотілось би зауважити свою особисту думку про те, що після підсилення санкції статті кількість осіб, які керують автомобілями в нетверезому стані, якщо і зменшилась, то не дуже значно. На черзі — кримінальна відповідальність за керування транспортними засобами в нетверезому стані, та чи дасть це позитивний ефект? (Джерело: Судебно-юридическая газета)
У свою чергу, негнучкість санкції вказаної статті КУпАП, відсутність встановленої законом нижньої та верхньої меж адміністративного стягнення в залежності від ступеня вини, характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, його майнового стану, обставин, що пом’якшують чи обтяжують покарання, ставлять суддів у дуже тяжке становище, коли при винесенні рішення по справі про адміністративне правопорушення суддя нічого із переліченого не може врахувати.
Не можна сказати, що покарання, передбачене, наприклад, санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, занадто суворе чи м’яке. Основний його недолік у тому, що воно негнучке, і під одну гребінку попадають і особи, які керували транспортними засобами з 0,21 проміле алкоголю в видихуваному повітрі чи ті, які через конфлікт з поліціантами та нерозуміння закону відмовились пройти медичне обстеження, та ті, хто керували в стані сильного сп’яніння, вчинили ДТП, не зупинилися на вимоги працівників поліції тощо. На моє глибоке переконання, це неправильно, цілком порушений принцип індивідуалізації покарання. Кожне правопорушення за обставинами скоєння або особа правопорушника за своїми ознаками має свої особливості. Відтак, і адміністративне стягнення має бути максимально конкретизованим, індивідуалізованим, виходячи з обставин справи та враховуючи особу правопорушника. Чим грубіше правопорушення, тим тяжчим мусить бути стягнення. Якщо навпаки — адміністративне стягнення має бути м’якшим, навіть до звільнення від адміністративної відповідальності чи від стягнення.
Аналізуйте судовий акт: Адвокат Очеретяний: Перемога у справі «керування автомобілем у стані алкогольного сп’яніння» (Київський апеляційний суд у справі № 3/357/3341/18 (33/824/192/2019 від 11 січня 2019 р.)
При усій видимій нетерпимості суспільства до водіїв у нетверезому стані розвернулась майже юридична кампанія по покроковому роз’ясненню, як уникнути відповідальності за керування автотранспортом у нетверезому стані. Відшукуються будь які дірки в і так застарілому, непродуманому, явно «популістському» законодавстві про притягнення до адміністративної відповідальності за керування в нетверезому стані. Усі можливості — недомовки, неточності законодавства про адміністративну відповідальність, проблеми з доказуванням у справах про адміністративні правопорушення, проблеми з повідомленнями правопорушників про час та місце розгляду справи, відсутність осіб, крім правопорушників, які могли б вносити апеляційні скарги на постанови про закриття справ про адміністративні правопорушення, використовуються адвокатами та особами, які притягнуті до відповідальності за керування в нетверезому стані для уникнення такої відповідальності.
Спробую звернути уваги на деякі проблеми та, можливо, запропонувати шляхи їх вирішення.
З об’єктом вказаного правопорушення, яким є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, все зрозуміло, а от щодо об’єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є певні питання до розробників вказаного закону.
Є три склади об’єктивної сторони даного правопорушення, які полягають у :
-
керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
-
передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;
-
відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Якщо із складами №1 та №3 майже немає проблем саме щодо їх наявності, то склад адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП під №2, на мій погляд, є рудиментом часів, коли водій, згідно п. 2.1 ПДР України, повинен був «мати при собі: б) реєстраційний документ на транспортний засіб, а у разі відсутності в транспортному засобі його власника, крім того, свідоцтво про право спільної власності на цей транспортний засіб або реєстраційний чи інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження таким транспортним засобом.
Як відомо, з серпні 2011 року Верховною Радою України внесені зміни, відповідно до яких водій повинен мати при собі:
-
посвідчення водія відповідної категорії;
-
реєстраційний документ на транспортний засіб;
-
поліс (договір) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
У переліку документів для керування чужим автомобілем доручення на право керування транспортним засобом відсутнє.
Блог