Проблеми приєднаних кредиторів у судовій практиці КГС

Шановні колеги! Постановою від 06.07.22 у справі 913/288/21 ВС ухвалив перше у своїй юриспруденції судове рішення, яке присвячене формуванню висновків ВС щодо питання розуміння, тлумачення та застосування декількох норм закону: ч. 4 ст. 39 КУзПБ, ч. 5 ст. 38 КУзПБ та п. 2-1 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ. Це судове рішення у мене як науковця, сфера наукових інтересів якого стосується саме права неспроможності та права банкрутства, викликало певну стурбованість. ( Джерело: Судебно-юридическая газета)

Для господарських судів першої інстанції дуже важливим є формування і дотримання доктрини конкурсного права і процесу, а також норм права, що визначають поняття та статус конкурсних кредиторів у справі про банкрутство та легітимних їх очікувань: ініціюючих, приєднаних та вимушених кредиторів, оскільки ними постійно мають враховуватися висновки щодо застосування норм законодавства у подібних правовідносинах.

Як грім серед ясного неба.

У справі 913/288/21, в якій ініціаторами справи виявилися декілька кредиторів, і судом прийнято до розгляду заяву першого та призначено запропонованого ним розпорядника майна, виник спір, що був переданий на розгляд Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, а саме - необхідність уточнення порядку одночасного (спільного) розгляду заяв ініціюючих кредиторів, які надійшли до господарського суду до дня підготовчого засідання, а також про умови визначення кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна, оскільки відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, на цей час відсутні висновки ВС щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Скаржник просив ВС:

- відкрити провадження у справі про банкрутство боржника;

- визнати його безспірні грошові вимоги як ініціюючого кредитора;

- призначити запропонованого ним арбітражного керуючого розпорядником майна боржника.

При цьому касатор стверджував, що суди першої та апеляційної інстанції порушили встановлений ч. 4 ст. 39 Кодексу принцип одночасного розгляду заяв усіх кредиторів, які подані до суду до дня підготовчого засідання.

Постановою від 06.07.22 у справі 913/288/21 ВС погодився з постановленими у цій справі судовими рішеннями, залишивши без змін ухвалу місцевого господарського суду від 21.05.21 та постанову апеляційного господарського суду від 27.07.21, де місцевий суд по іншому застосував наведені правові норми, а саме, відкрив справу про банкрутство за заявою одного з декількох ініціюючих справу кредиторів, а інші заяви вирішив розглянути по суті не у підготовчому засіданні, як то приписано законом, а в попередньому судовому засіданні разом із заявами інших кредиторів.

Ухвалюючи судове рішення, ВС зробив правовий висновок, що заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, які подані пізніше, не підлягають розгляду по суті у підготовчому засіданні, оскільки перша з розглянутих місцевим судом заяв виявилася обґрунтованою і достатньою для відкриття справи стосовно цього боржника.