Проблеми інституту недружнього поглинання. Сучасний стан в Україні

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТА ПОХОДЖЕННЯ ІНСТИТУТУ НЕДРУЖНЬОГО ПОГЛИНАННЯ ПІДПРИЄМСТВ. СУЧАСНЕ СТАНОВИЩЕ ДАНОГО ІНСТИТУТУ В УКРАЇНІ

На початку хочу зазначити, що інститут недружнього поглинання на практиці знайшов своє закріплення у терміні «рейдерство» (з англ. Ride – несподіваний захват), і багато фахівців і спеціалістів користується саме таким визначенням. Я також підтримую цю позицію, тому що на мою думку, термін «рейдерство» більш емоційно та контрастно відображає суть явища, ніж суто юридичний термін «недружне поглинання», і тому надалі в тексті будемо використовувати саме поняття «рейдерства». Юридичного визначення термінів “рейдер” й “рейдерство” в Україні немає. Отже, визначити, що таке “рейдерство” ми можемо винятково на підставі непрямих ознак і за аналогією з тим, що називають “рейдерством” в інших державах.

У класичному сьогоднішньому виді рейдерство з’явилося із введенням в оборот акцій, чому його і пов’язують з капіталістичною економікою. Завдяки акціям, що вільно обертаються на ринку, з’явилася можливість придбання компанії без згоди її фактичного власника. При цьому рейдерством на Заході називають як звичайне і законне придбання компанії без згоди фактичного власника й менеджменту, так і силове захоплення з метою зміни власника. Фактично сьогодні в цивілізованому світі розповсюджений тільки перший тип рейдерства, дозволений, контрольований і врегульований законом.

Очевидно, і в Україні треба відокремлювати легальне, законне недружнє поглинання, що може бути, навіть корисно для національної економіки, оскільки вибиває з ринку неефективний менеджмент і власників, від протиправного захоплення, при якому неминуче порушується закон і порушується права власників акцій чи учасників товариств.

Рейдерство, як вид поглинання, на сучасному етапі має декілька підвидів, у діапазоні від зовсім легальної діяльності, до протиправного, насильного захоплення прав акціонерів та власників підприємств, яке може супроводжуватися цілим комплексом злочинів, від корупції, до фізичного насильства.

Перший тип рейдерства є «найлегшим» і взагалі не пов’язаний із захопленням корпоративних прав, це – доволі часто застосовуваний мінори- тарними акціонерами корпоративний шантаж власника з метою більш вигідного продажу своїх акцій. На Заході такий вид рейдерства називається «грінмейлом», він відокремлюється від рейдерства, оскільки вважається, що метою рейдера в цьому випадку є не одержання прибутку від перепродажу акцій, а встановлення повного контролю над бізнесом.

Другий вид – так зване “біле рейдерство”. Рейдер діє винятково за законом, використовуючи існуючи прогалини законодавства, організовує скупку акцій або боргів підприємства, намагається тимчасово погіршити його економічне й фінансове становище, понизити в ціні його акції, впливає на процедури банкрутства і санації підприємства.

Третій вид – “сіре рейдерство”. Тут уже мова йде про балансування на грані закону, однак, з певними його порушеннями. Для “сірого рейдерства” характерне використання фальсифікованих документів, подвійного реєстру, незаконних зборів акціонерів, використання незаконних рішень суду.

Четвертий вид – найсерйозніший, “чорне рейдерство” порівнюється з бандитизмом. Тут теж використаються фальсифіковані документи та інші методи “сірого рейдерства”, але значно більше уваги приділяється корумпованості чиновників різного роду адміністрацій, міністерств, представників правоохоронних органів, суддів. Фактично, корупція – це і є базис “чорного рейдерства”.

Однак крім корупційних рішень, “чорне рейдерство” характеризується обов’язковим застосуванням фізичного насильства для реального втілення цих рішень у життя.