Проблема незалежності адвокатури від Давнього Риму до сьогодення

Свого часу поет Адам Міцкевич сказав: «Щоб країна могла жити, потрібно, щоб жили права». Прагнення створити державу, де демос - кратос, а пальма першості належить правам і свободам людини, змушує і нас, людей уже 21 століття, мислити таким же чином, що і Міцкевич, пише zib.com.ua

Адже необхідність побудови «правової держави» є не лише споконвічною метою філософів, гуманістів та політиків ще з давніх, так би мовити, «сивих віків», але й банальною передумовою сучасного існування будь-якої цивілізованої держави. Бо ніхто не може заперечити принадність життя в державі, де діє політична свобода, іншими словами свобода вибору суспільного ладу і форми правління; державі, в якій діє плюралізм думок і засуджуються репресії проти інакомислячих; державі, найважливішим аспектом якої є підтримка рівноправності громадян, захист їх прав і свобод. При цьому константою кожної держави є гуманність, яка проявляється безпосередньо в наданні особистості гарантій на дотримання її прав і законних інтересів, у наданні громадянину захисту від свавілля, беззаконня і корупції. Тому становлення правової держави тісно пов'язане з діяльністю ефективної системи правозахисту, або іншими словами адвокатури.

Наразі класичним є визначення того, що адвокатура є незалежною, професійною та самоврядною організацією.

Але іноді ми забуваємо, чому саме незалежність називають першим і головним принципом діяльності адвокатури. Адже за прикладом далеко ходити не треба.

Так, в чинному Законі України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" лише в першому розділі «Загальні положення» про незалежність йдеться тричі (!):

1) адвокатська діяльність - незалежна професійна

діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (стаття 1);

2) адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів (стаття 4);

3) адвокатура є незалежною від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб (стаття 5).

Читайте статтю: Захист інтересів адвоката під час дисциплінарного провадження

Справа в тому, що відчуженість такого інституту правозахисту як адвокатура від державної влади означає неприпустимість втручання в її діяльність з боку прокуратури, судів, органів дізнання і попереднього слідства, інших державних органів, політичних партій, громадських об'єднань, інших організацій і посадових осіб. Сьогодні значимість функціонування незалежної адвокатури закріплена в документах найширшого ступеню важливості. Це - Основні положення про роль адвокатів, прийняті восьмим Конгресом ООН з попередження злочинів в 1990 р в Нью-Йорку, Основні принципи, що стосуються ролі юристів,