Про затвердження Порядку здійснення заходів щодо поводження з військовополоненими в особливий період
З метою встановлення порядку здійснення заходів щодо поводження з військовополоненими в особливий період згідно з нормами міжнародного права та відповідно до статті 9 Закону України “Про оборону України” Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Затвердити Порядок здійснення заходів щодо поводження з військовополоненими в особливий період, що додається.
забезпечити організацію збору та охорони військовополонених з моменту потрапляння таких осіб у полон та до моменту передачі їх до таборів або дільниць для тримання військовополонених;
організувати разом із Міністерством інфраструктури та Міністерством юстиції супроводження військовополонених із місць (місцевостей), де вони утримуються після взяття їх в полон, до таборів або дільниць для тримання військовополонених.
3. Міністерству оборони та Міністерству інфраструктури забезпечувати фінансування видатків, пов’язаних із здійсненням заходів щодо поводження з військовополоненими в особливий період, за рахунок та в межах бюджетних призначень, затверджених для них законом про Державний бюджет України на відповідний рік, а також інших джерел, не заборонених законодавством.
4. Центральним органам виконавчої влади у тримісячний строк привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цією постановою.
ПОРЯДОК
здійснення заходів щодо поводження з військовополоненими в особливий період
1. Цей Порядок установлює загальні вимоги до здійснення заходів щодо поводження з військовополоненими в особливий період відповідно до норм міжнародного права з моменту потрапляння таких осіб у полон та до моменту передачі їх до таборів для тримання військовополонених (далі - табори) або дільниць для тримання військовополонених (далі - дільниці), а також установлює порядок опитування військовополонених під час поводження з ними.
2. У цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:
евакуація військовополонених - організоване виведення військовополонених з району ведення бойових дій до місць (місцевостей), де вони утримуються після взяття їх в полон;
Український національний центр розбудови миру - державне підприємство, яке згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 березня 2022 р. № 228 “Про визначення державного підприємства, яке виконує функції Національного інформаційного бюро” (Офіційний вісник України, 2022 р., № 26, ст. 1470) виконує функції Національного інформаційного бюро;
трофейне майно - озброєння, військова техніка та інше майно противника, захоплені (отримані) під час відсічі та стримування агресії держави-агресора;
установа Державної кримінально-виконавчої служби - виправна колонія мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, середнього та максимального рівня безпеки, а також слідчий ізолятор Державної кримінально-виконавчої служби, в яких утворена дільниця.
Терміни “військовополонені”, “дільниця для тримання військовополонених”, “полон”, “табір для тримання військовополонених” вживаються в цьому Порядку у значенні, наведеному в Порядку тримання військовополонених, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2022 р. № 413 (Офіційний вісник України, 2022 р., № 31, ст. 1649).
Термін “особливий період” вживається в цьому Порядку у значенні, наведеному в Законі України “Про оборону України”.
Загальні засади поводження з військовополоненими
3. З військовополоненими завжди поводяться гуманно, не допускаючи стосовно них насильства, жорстокого поводження і тортур, образливого та принизливого ставлення, залякування та цікавості публіки, засудження та застосування покарання без попереднього судового рішення, винесеного судом, який створено належним чином. Зокрема, військовополонених не можна піддавати фізичному каліченню, медичним чи науковим експериментам будь-якого характеру, які не обґрунтовані потребою у проведенні медичного, стоматологічного або стаціонарного лікування військовополоненого та не здійснюються в його інтересах.
З усіма військовополоненими поводяться однаково, без будь-якої дискримінації за ознаками раси, національності, релігії чи віросповідання, політичних переконань або за іншими аналогічними ознаками, за винятком випадків привілейованого режиму, який може бути встановлений з причин стану їх здоров’я, віку чи професійної кваліфікації.