1. Судно (склад суден) може вийти в рейс на внутрішніх водних шляхах за умови наявності діючих суднових документів і діючих кваліфікаційних документів членів екіпажу.
2. Кожне судно до виходу в рейс на внутрішніх водних шляхах зобов’язане надати інформацію про це річковій інформаційній службі. Капітан судна безпосередньо або через суднового агента до виходу в рейс надає таку інформацію:
1) назву судна і прапор, місце реєстрації судна;
2) унікальний європейський ідентифікаційний номер судна та/або (за наявності) - номер Міжнародної морської організації (International Maritime Organization, ІМО);
3) найменування судновласника та суднового агента (за наявності);
4) вид рейсу (каботажний, міжнародний);
5) назву порту (термінала) або місця відходу, очікуваний час відходу;
6) назву порту (термінала) або місця призначення (за наявності);
7) строк дії свідоцтва судна внутрішнього плавання або тимчасового свідоцтва судна внутрішнього плавання (суднового свідоцтва або суднового посвідчення - для суден, побудованих або переобладнаних до набрання чинності цим Законом);
8) строк дії свідоцтва про безпеку пасажирського судна або свідоцтва про безпеку вантажного судна (для морських суден та суден змішаного плавання);
9) копію суднової ролі;
10) перелік кваліфікаційних документів членів екіпажу (назва і строк дії).
Якщо судно перевозить у рейсі пасажирів та/або вантаж, річковій інформаційній службі надаються також для внесення до інформаційної системи автоматизованого обліку перевезень внутрішніми водними шляхами такі дані, що мають відповідати перевізному документу:
найменування вантажу, його тип, розміри, кількість або вага, характер упаковки (за наявності), позначення характеру небезпеки (при перевезенні небезпечних вантажів), а також ідентифікаційне маркування (за наявності);
кількість контейнерів та їх тип (за наявності);
кількість пасажирів (за наявності).
Вихід у рейс без надання передбаченої цією частиною інформації забороняється.
Порядок надання судном інформації відповідно до цієї статті встановлюється правилами контролю суден внутрішнього плавання.
Відповідальність за надання недостовірної інформації несуть капітан і судновласник судна.
3. Уповноважена посадова особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, зобов’язана заборонити подальше плавання судна у разі виявлення у наданій відповідно до частини другої цієї статті інформації про:
1) порушення на судні вимог безпеки судноплавства, що перешкоджає подальшій експлуатації чи плаванню судна;
2) відсутність суднових документів;
3) відсутність необхідних кваліфікаційних документів у члена (членів) екіпажу.
4. Уповноважена посадова особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, зобов’язана заборонити подальше плавання судна також у разі ненадання до виходу в рейс інформації, передбаченої частиною другою цієї статті.
5. У випадках, передбачених частинами третьою і четвертою цієї статті, уповноважена посадова особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, разом із капітаном (судноводієм) судна узгоджує місце безпечної зупинки судна (для суден, які вийшли в рейс).
6. Судну, плавання якого було заборонено уповноваженою посадовою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, дозволяється подальше плавання після проведення перевірки судна і виконання приписів, наданих капітану (судновласнику) судна відповідно до статті 65 цього Закону.
7. Якщо місцем безпечної зупинки судна, визначеним відповідно до частини п’ятої цієї статті, є акваторія морського порту, уповноважена посадова особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, надає інформацію про заборону плавання такого судна капітану морського порту, який після здійснення перевірки судна у порядку, встановленому правилами контролю суден внутрішнього плавання і Кодексом торговельного мореплавства України, приймає рішення про його подальшу експлуатацію або плавання, а також про вихід із морського порту.
Сервисы для юристов