1. Держава в особі Міністерства фінансів України або в особі банку, в якому держава є власником частки понад 75 відсотків акцій (далі для цілей цієї статті - державний банк), має право брати участь у виведенні з ринку неплатоспроможного банку, що відповідає критеріям, визначеним Кабінетом Міністрів України за погодженням із Національним банком України у спосіб, визначений пунктами 2-5 частини другої статті 39 цього Закону та частини дванадцятої цієї статті.
Виведення неплатоспроможного банку з ринку за участю держави здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України, у разі підтвердження рішенням Ради з фінансової стабільності наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи та обставин, що загрожують стабільності банківської та/або фінансової системи України.
Заходи, визначені планом врегулювання, в частині передачі всього або частини майна (активів) та всіх або частини зобов’язань неплатоспроможного банку до перехідного/приймаючого банку, та продаж акцій банку при виведенні з ринку неплатоспроможного банку за участю держави здійснюються у строк:
не більше семи календарних днів з дня початку ліквідації неплатоспроможного банку, який є днем, наступним за днем отримання Фондом рішення Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку у спосіб, визначений пунктом 2 частини другої статті 39 цього Закону;
не більше семи календарних днів з дня, наступного за днем отримання Фондом рішення Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку у спосіб, визначений пунктами 3 або 4 частини другої статті 39 цього Закону;
не більше двох календарних днів з дня, наступного за днем отримання Фондом рішення Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку у спосіб, визначений пунктом 5 частини другої статті 39 цього Закону.
2. Виведення неплатоспроможного банку з ринку за участю держави здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та/або державного банку.
3. Вимоги, встановлені Національним банком України щодо обов’язкових нормативів, лімітів валютної позиції, нормативів обов’язкового резервування на кореспондентському рахунку банку в Національному банку України до банку, акції якого придбала держава відповідно до цієї статті, а також до банку, який прийняв майно (активи) та зобов’язання неплатоспроможного банку відповідно до цієї статті, застосовуються через три місяці після набуття державою права власності на акції такого банку або після прийняття майна (активів) та зобов’язань таким банком.
4. Держава набуває право власності на акції перехідного/неплатоспроможного банку після укладення договору купівлі-продажу акцій з оплатою акцій на умовах відстрочення платежу в порядку, встановленому цією статтею.
5. Кабінет Міністрів України, у разі якщо наступні дні після прийняття рішення є вихідними, забезпечує роботу протягом цих вихідних днів усіх юридичних та фізичних осіб (у тому числі працівників), необхідних для підготовки та організації передачі всього або частини майна (активів) та всіх або частини зобов’язань приймаючому/перехідному банку та продажу акцій банку державі.
6. У разі виведення неплатоспроможного банку з ринку за участю держави у спосіб, визначений пунктами 2 і 3 частини другої статті 39 цього Закону, державний банк виступає приймаючим банком.
У разі виведення неплатоспроможного банку з ринку за участю держави у спосіб, визначений пунктами 4 або 5 частини другої статті 39 цього Закону, держава в особі Міністерства фінансів України виступає інвестором.
7. У разі виведення неплатоспроможного банку з ринку за участю держави на зобов’язання банку не поширюються обмеження, встановлені пунктом 1 частини п’ятої статті 36 цього Закону (крім обмежень щодо зобов’язань перед пов’язаними з неплатоспроможним банком особами), у тому числі не зупиняється виконання розрахункових та касових банківських документів банку в межах лімітів, визначених виконавчою дирекцією Фонду (крім операцій із пов’язаними з цим банком особами).
У разі виведення неплатоспроможного банку з ринку за участю держави Фонд має право на підставі окремого рішення Кабінету Міністрів України встановити за пропозицією Національного банку України обмеження, визначені пунктом 1 частини п’ятої статті 36 цього Закону.
Не обмежуючи дії статей 40 і 42 цього Закону, зокрема щодо набуття права власності на передані майно (активи) та зобов’язання, сторони, визначені у договорі (договорах) (змішаному договорі)/актах, укладених відповідно до статей 40 і 42 цього Закону, забезпечують протягом двох місяців з дня відчуження/передачі внесення відповідних змін до укладених договорів (змішаного договору)/актів, реєстрів відчужених майна (активів) та зобов’язань з урахуванням інформації про проведені операції, у тому числі отриманої від платіжних систем, та з урахуванням фактичних залишків на рахунках на дату їх відчуження. Узгодження інформації про проведені операції здійснюється з урахуванням підходів, визначених частиною сьомою статті 36 цього Закону.
8. Виведення з ринку неплатоспроможного банку за участю держави здійснюється з урахуванням такого:
1) активи неплатоспроможного банку передаються на користь приймаючого/перехідного банку за вартістю, визначеною з урахуванням результатів оцінки якості активів банку та прийнятності забезпечення за кредитними операціями, здійсненої відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України;
2) зобов’язання неплатоспроможного банку передаються приймаючому/перехідному банку з урахуванням черговості, встановленої статтею 52 цього Закону;
3) не підлягають передачі до приймаючого/перехідного банку:
зобов’язання неплатоспроможного банку перед особами, пов’язаними з цим банком, згідно з переліком, наданим Національним банком України;
фінансова допомога акціонерів, що включається до основного капіталу банку;
зобов’язання за субординованим боргом;
зобов’язання за капітальним інструментом з умовами списання/конверсії, який включається до додаткового капіталу;
зобов’язання, на передачу яких встановлена заборона у законодавстві України, та/або зобов’язання, які підпадають під регулювання законодавства інших держав;
4) додаткова потреба приймаючого/перехідного банку/неплатоспроможного банку (у разі його продажу в цілому) у капіталі визначається з урахуванням аудиторського звіту міжнародно визнаної аудиторської фірми, залученої Фондом відповідно до частини дев’ятої цієї статті;
5) для здійснення Фондом заходів щодо відчуження/передачі майна (активів) та зобов’язань неплатоспроможного банку майно (активи), у тому числі грошові кошти неплатоспроможного банку, на яке накладено обтяження (у тому числі публічні) та/або обмеження на розпорядження (у тому числі арешт) до дня віднесення банку до категорії неплатоспроможних, передається з письмовим повідомленням особи, в інтересах якої накладено обтяження та/або обмеження на розпорядження (у тому числі арешт), перехідним/приймаючим банком. При цьому передане майно (активи), у тому числі грошові кошти, залишається обтяженим;
6) відчуження майна (активів) та зобов’язань здійснюється на користь приймаючого банку відповідно до статей 36 і 40 цього Закону, а передача майна (активів) та зобов’язань перехідному банку - відповідно до статей 36 та 42 цього Закону, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею;
7) висновок Національного банку України щодо фінансового стану приймаючого банку та його спроможності виконати зобов’язання перед вкладниками і кредиторами не вимагається;
8) продаж акцій неплатоспроможного/перехідного банку Міністерству фінансів України чи державному банку не потребує отримання інвестором погодження Національного банку України набуття істотної участі в банку, а також дозволу Антимонопольного комітету України на здійснення узгоджених дій та/або концентрацію;
9) фінансова підтримка приймаючому/перехідному банку у разі виведення неплатоспроможного банку з ринку за участю держави Фондом не надається;
10) приймаючий/перехідний банк, який отримав майно (активи) та зобов’язання неплатоспроможного банку, за результатами проведеної аудиторською фірмою оцінки, якщо ця оцінка (вартість) виявилася нижчою за вартість, визначену з урахуванням результатів оцінки якості активів банку та прийнятності забезпечення за кредитними операціями, здійсненої відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України, або стан майна (активу) погіршився у період проведення аудиторської перевірки, має право звернутися до неплатоспроможного банку з пропозицією щодо повернення такого майна (активу) та отримання компенсації або заміни його на інше.
Сервисы для юристов