Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2018 року.

2. Додатки №№ 1-11 до цього Закону є його невід’ємною частиною.

3. Положення частини першої статті 11 та частини першої статті 23 Закону України "Про акціонерні товариства" (щодо заборони оплати цінних паперів борговими емісійними цінними паперами, емітентом яких є набувач) у 2018 році застосовуються з урахуванням положень статті 16 цього Закону у разі придбання у державну власність акцій додаткової емісії банків в обмін на облігації внутрішньої державної позики.

4. У 2018 році положення частини другої статті 32 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (щодо формування статутного капіталу шляхом грошових внесків) у разі придбання у державну власність акцій банків в обмін на облігації внутрішньої державної позики застосовуються з урахуванням вимог статті 16 цього Закону.

5. Зупинити на 2018 рік дію:

абзацу другого частини першої статті 24 - 1 та пункту 7 частини першої статті 90 (в частині видатків на співфінансування (50 відсотків) проектів ліквідації підприємств вугільної і торфодобувної промисловості та витрат на утримання водовідливних комплексів у безпечному режимі) Бюджетного кодексу України;

частини другої статті 18 Закону України "Про судову експертизу" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 28, ст. 232; із змінами, внесеними Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII) щодо розміру посадових окладів судових експертів;

статті 1 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 13, ст. 84) до завершення антитерористичної операції;

абзацу п’ятого частини шостої статті 31 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 4, ст. 43);

абзацу першого частини другої статті 19 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 38, ст. 385) у частині обмеження кількості заступників керівника центрального органу виконавчої влади.

6. Установити, що норми і положення частини дванадцятої статті 29 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 38, ст. 324); статей 11 і 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 15, ст. 190); частини п’ятої статті 21 Закону України "Про Національну гвардію України" (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 17, ст. 594); статей 1, 9, 40 і 48 - 1 Житлового кодексу Української РСР (Відомості Верховної Ради УРСР, 1983 р., додаток до № 28, ст. 573); частини п’ятої статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 30, ст. 409); частин третьої, сьомої та одинадцятої статті 119 Кодексу цивільного захисту України (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., № 34-35, ст. 458); статей 95 і 96 Закону України "Про Національну поліцію" (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 40-41, ст. 379); Закону України "Про пробацію" (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 13, ст. 93); абзаців другого - п’ятого пункту 14 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 4, ст. 43) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України з урахуванням наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів.

7. Установити, що положення абзацу восьмого пункту 14 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 4, ст. 43) застосовуються по 31 грудня 2018 року.

8. Установити, що пункт 7 - 4 частини третьої статті 29 Бюджетного кодексу України застосовується в порядку, встановленому статтями 10 і 11 цього Закону.

9. Внести до Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 4, ст. 37) такі зміни:

1) у статті 2 цифри "2017" замінити цифрами "2018";

2) у частині першій статті 3:

цифри "2017" замінити цифрами "2018";

доповнити пунктами 5 і 6 такого змісту:

"5) у разі настання події, що має значний негативний вплив відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України, на права, законні інтереси, життя та здоров’я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

6) для перевірки виконання суб’єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю)";

3) статтю 6 викласти в такій редакції:

" Стаття 6. Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час проведення заходів нагляду (контролю) органами, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України";

4) у статті 7:

у пункті 1 цифри "2017" замінити цифрами "2018";

пункт 4 викласти в такій редакції:

"4. Кабінету Міністрів України до 1 липня 2018 року розробити і затвердити концепцію та план заходів з реформування системи державного нагляду (контролю) з метою впровадження ризик-орієнтованого підходу до здійснення заходів державного нагляду (контролю) у всіх сферах господарської діяльності".

10. Установити, що норми і положення пункту 64 підрозділу 2 та пункту 19 підрозділу 5 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість та акцизним податком операцій з ввезення на митну територію України транспортних засобів, оснащених виключно електричними двигунами, діють до 1 січня 2019 року.

11. Установити, що у 2018 році за рішенням та в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, проводиться загальнонаціональна (всеукраїнська) нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення - оцінка земель сільськогосподарського призначення, яка проводиться одночасно на всій території країни.

Проведення загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Технічна документація із загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення затверджується центральним органом виконавчої влади, що формує державну політику у сфері земельних відносин.

У разі якщо технічна документація із загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення не затверджена центральним органом виконавчої влади, що формує державну політику у сфері земельних відносин, протягом трьох місяців, вона вважається затвердженою.