ПРИВАТНІ ВИКОНАВЦІ: ПЕРШИЙ ПРАКТИЧНИЙ ДОСВІД РОБОТИ

Про практичний досвід роботи за кілька місяців інформаційному порталу Банкрутство &Ліквідація розповів приватний виконавець, кандидат юридичних наук Андрій Авторгов.

Бізнес злякався приватних виконавців

У вас уже є реальний досвід приватного виконання судових рішень. Розкажіть, як усе відбувалося?

Відбувалося все у повній відповідності до чинного законодавства, у максимально можливі стислі строки, без скарг стягувачів та боржників. Перша справа була пов’язана з банком. Той, хто має борги і справу з державним виконавцем, знає і про появу приватних. Тож непорозумінь жодних не було. Позиція ж стягувача така – нарешті запрацював інститут приватних виконавців. Маю вже виконані у повному обсязі судові рішення на суму від 100 тисяч до 3,5 млн гривень.

Читайте статтю: Перші пішли: як в Україні впроваджується приватне виконання

Поки що у нас є обмеження по сумах: до нового року приватний виконавець не може виконувати рішення, де сума стягнення становить шість і більше млн гривень. Протягом першого року роботи (це рік перебування приватного виконавця у реєстрі приватних виконавців) не можна виконувати рішення на суму більше, ніж 20 млн гривень. Потім це обмеження знімається. На моє переконання, це тому, що великий бізнес злякався приватних виконавців і боїться, що на них дійсно буде важче вплинути, ніж на державних. А ми знаємо, що коли починаються борги на сотні мільйонів, а то й мільярдів гривень – це вже не борги, а політика практично.

Взагалі, переконаний, що система примусового виконання, як і судова система, має бути зручною для споживача, і намагаюсь робити все для цього.

Стягувача, який приходить до мого офісу віддати виконавчий документ на виконання, пригощають кавою, і вже за півгодини він може отримати як постанову про відкриття виконавчого провадження, так і у передбачених законом випадках – постанову про накладення арешту на майно боржника.

Є впевненість, що реформа просувається у потрібному напрямку? Чи виникли перешкоди і які саме? Чи потребує ваша діяльність законодавчого вдосконалення?

Я навчався на першому потоці Інституту післядипломної освіти Мін’юсту, де проходить навчання приватні виконавці. Це було у березні нинішнього року. І вже тоді, обговорюючи закон про виконавче провадження, ми розуміли проблеми, з якими зіткнемося. Деякі побоювання справдилися. Закон новий, окремі питання чітко не врегульовані. Зокрема, що стосується винагород – це прописано в законі про органи та осіб, які визначають статус приватних виконавців, і в законі про виконавче провадження, і ще розмір винагороди встановлюється Кабміном. На мій погляд, норми, що стосуються винагороди, варто було б прописати в процесуальному законі – про виконавче провадження, і чіткіше. Наприклад, зазначено, що основна винагорода стягується у порядку, встановленому для стягнення виконавчого збору. Як це розуміти? Це вона повністю дорівнює чи вона лише стягується, як виконавчий збір? Такі прогалини законодавець нам залишив, це потрібно виправляти. Інституція приватних виконавців в Україні нова, відповідно парламентарії у цьому випадку були першопрохідцями. Десь потрібні зміни на підзаконному рівні до наказів Мін’юсту, десь – зміни до закону. Я неодноразово подавав свої пропозиції усім зацікавленим особам. Наскільки мені відомо, такі зміни в Мін’юсті вже готуються з урахуванням першого досвіду. Їх, на мій погляд, треба виносити на широкий загал, радитись з Асоціацією приватних виконавців.