Притягнення до відповідальності суддів за пропуск строків розгляду справи: законність і справедливість

Судові справи, рішення по яких не вдається отримати роками, завжди були проблемою судової системи України. Останнім часом, на фоні перезавантаження та реформ, кваліфікаційного оцінювання та затримання рішень про призначення суддів, це питання знову й знову піднімається у пресі та професійному середовищі. Однак наскільки винні у судовій тяганині самі судді, розповідає ukrainepravo.com.

ЯК ДОВГО МАЄ РОЗГЛЯДАТИСЬ СПРАВА?

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Що таке розумний строк та яку тривалість він повинен становити – сказати важко. На рівні процесуального законодавства України розумним прийнято вважати строк, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства.

Для встановлення розумності строку розгляду конкретної справи у судах окремих держав ЄСПЛ виробив у своїй практиці кілька критеріїв, а саме:

- складність справи;

- поведінка заявника (тобто особи, яка звернулася до Європейського Суду із скаргою, пов’язаною із затягуванням строків розгляду справи);

- поведінка судових та інших державних органів;

- важливість предмету розгляду для заявника.

Таким чином, будь-яка справа повинна “пропускатись” через призму зазначених критеріїв на предмет можливості її розгляду протягом більш або менш тривалого строку. Звідси, навіть довга тривалість розгляду справи може бути визнана розумною, якщо сама справа є складною як з фактичної, так і з юридичної сторони.

Повертаючись до процесуального законодавства України, розгляд справ судами протягом розумного строку обмежуються певними конкретними термінами залежно від виду юрисдикції, провадження або категорії справи (наприклад, не більше 30 днів з дня початку розгляду справи по суті для цивільних справ, що розглядаються в загальному провадженні – ч. 2 ст. 210 ЦПК України).