На практиці ухвала слідчого судді про примусове відібрання біологічних зразків часто не знімає, а лише відтерміновує ключове питання: як його виконати. Коли особа відмовляється добровільно надати зразки або чинить активний опір, слідчі опиняються в ситуації правової невизначеності. З одного боку, є судове рішення, яке підлягає обов’язковому виконанню. З іншого — чинне законодавство України не передбачає порядку примусового відібрання біологічних зразків. У результаті виникає ризик або фактичної неможливості реалізувати ухвалу або отримання доказу з порушенням, через що згодом його можуть визнати недопустимим.
Зазначена правова невизначеність знаходить відображення в судовій практиці. Так, ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.09.2025 Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованому в м. Полтава, доручено внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань і перевірити застосування до ОСОБА_3 фізичної сили під час примусового відібрання біологічних зразків, вчиненого щодо нього працівником Нікопольського РУП ГУНП у Дніпропетровській області ОСОБА_15, працівниками ДУВП № 4 ОСОБА_16, ОСОБА_17 і старшим слідчим з ОВССУ ГУНП у Дніпропетровській області ОСОБА_9, шляхом заламування рук, утримання голови й рук у певному положенні, примусового відкриття слідчим його ротової порожнини, зрізі слідчим нігтьових пластин з його рук та отримання зразків його крові[1].
В іншому кримінальному провадженні слідчий, усвідомлюючи наявність тієї самої правової невизначеності щодо фактичного виконання ухвали, прямо зазначив у клопотанні спосіб, у який планується примусово відібрати біологічні зразки (знерухомлення підозрюваного, примусове відкриття ротової порожнини й відбір мазків із внутрішньої поверхні щік). Однак слідчий суддя відмовив у задоволенні клопотання в цій частині, мотивуючи це тим, що чинний Кримінальний процесуальний кодекс України не надає слідчому судді права визначати механізм примусового відібрання біологічних зразків. Водночас в ухвалі вказано, що відібрання біологічних зразків в особи здійснюється за правилами, передбаченими ст. 241 КПК України, з обов’язковим і неухильним дотриманням положень ч. 3 ст. 241 КПК України[2]. Так, суд, з одного боку, санкціонує примусовий характер слідчої (розшукової) дії, а з іншого — фактично самоусувається від визначення допустимих меж фізичного впливу під час її виконання, залишаючи це питання на розсуд сторони обвинувачення і залучених спеціалістів.
Читайте статтю: Примусове відібрання біологічних зразків – практика ЄСПЛ
Проблема меж допустимого фізичного впливу під час примусового відібрання біологічних зразків має не лише національний і процесуальний, а й правозахисний вимір. У практиці Європейського суду з прав людини ст. 8 Конвенції поширюється на фізичну недоторканність людини, оскільки тіло людини є найбільш інтимним аспектом приватного життя, а медичне втручання, хай і незначне за своїм обсягом, становить втручання у це право (див.: рішення ЄСПЛ у справах «Y.F. проти Туреччини», «V.C. проти Словаччини», «Соломахін проти України», «I.G. та інші проти Словаччини»).
У цьому контексті потребує уточнення саме поняття біологічних зразків як об’єкта примусового відбору. Порядок збору, зберігання і використання біологічних зразків людини з дослідницькою метою, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2024 № 999[3] визначає термін «біозразки» як анатомічні матеріали, зокрема органи (їхні частини), тканини, анатомічні утворення, клітини, фетальні матеріали, рідини й інші матеріали людини, які використовуються з дослідницькою метою і не призначені для безпосереднього клінічного застосування на людях.
А колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду формує ширше матеріально-онтологічне визначення біологічних зразків. За їхнім підходом, це матеріальні об’єкти біологічного походження, що безпосередньо пов’язані з організмом людини й отримані з її тіла або фізіологічних виділень (клітини, тканини, секрети, продукти життєдіяльності, фізіологічні виділення, мазки, зішкреби, змиви тощо)[4]. Біологічні зразки особи виробляються в процесі її життєдіяльності (наприклад, кров, слина, піт, сперма тощо). Під час відібрання таких біологічних зразків вони відокремлюються від організму особи, тобто відбираються. Так, за своєю суттю біологічний зразок повинен мати здатність бути відокремленим.
Аналізуйте судовий акт: Висновок експертизи є недопустимим доказом, якщо відібрання біологічних зразків обвинуваченого було здійснено з грубими процесуальними порушеннями (ВС/ККС у справі № 448/1443/17 від 08.10.2020)
Зі змісту ч. 3 ст. 245 КПК України й покликання на ст. 241 КПК України випливає, що виокремлення біологічних зразків зумовлене необхідністю посилення процесуальних гарантій захисту особи від необґрунтованого втручання в її приватне життя та обмеження особистої недоторканності шляхом запровадження судового контролю за примусовим відбиранням зразків і встановлення спеціального процесуального порядку проведення відповідної дії. Отже, відповідно до ст. 245 КПК України відбір здійснюється стороною кримінального провадження, яка звернулася за проведенням експертизи або за клопотанням якої експертиза призначена слідчим суддею; у випадку, якщо проведення експертизи доручено судом, відібрання зразків для її проведення здійснюється судом або за його дорученням — залученим спеціалістом. Відбирання біологічних зразків в особи здійснюється за правилами, передбаченими ст. 241 цього Кодексу, що передбачає обов’язок запропонувати особі добровільно надати зразки, застосування примусу допускається лише в межах, необхідних для досягнення мети відповідної слідчої (розшукової) дії, забороняються дії, які принижують честь і гідність особи або є небезпечними для її здоров’я, має бути можливість залучити лікаря або спеціаліста, а також обов’язковим є складання протоколу. У разі відмови особи добровільно надати біологічні зразки слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, що розглядається в порядку, передбаченому ст. ст. 160–166 КПК України, має право дозволити слідчому, прокурору (або зобов’язати їх, якщо клопотання було подано стороною захисту) здійснити відбирання біологічних зразків примусово.
У практичному вимірі допустимість примусового відібрання біологічних зразків залежить не лише від формальної наявності ухвали слідчого судді, а й від сукупності процесуальних передумов її виконання. Це підтверджується підходом слідчого судді в кримінальному провадженні № 120202550160000544 від 15.12.2020[5], у якому суд відмовив у наданні дозволу на примусове відібрання зразків букального епітелію в підозрюваного з огляду на відсутність належного обґрунтування необхідності саме примусового способу отримання зразків і недоведення неможливості досягнення процесуальної мети іншими засобами. Крім того, відібрання біологічних зразків розглядається судами як дія, пов’язана з проведенням експертизи, що передбачає наявність рішення про її призначення. Звернення з клопотанням про примусове відібрання зразків без належного оформлення підстав для проведення експертизи створює сумніви в допустимості отриманих результатів як доказів[6].
Аналізуйте судовий акт: ВАС: Дожились… Відбитки пальців є біологічними зразками, а тому їх можна відбирати примусово (ВАС у справі № 991/4406/21 від 08.07.2021)
Блог