Примусове відібрання біологічних зразків – практика ЄСПЛ

Проведення слідчих дій безумовно є важливим елементом досудового розслідування. Так, напевне в кожному кримінальному провадженні постає питання щодо призначення експертиз, а також щодо направлення документів/речей/матеріалів, тощо для її проведення.

Тому досі залишається відкритим питання щодо відібрання біологічних зразків для проведення експертизи, в тому числі молекулярної.

Практика щодо примусового відібрання біологічних зразків різна, в тому числі не врегулювано, хто саме має відбирати зразки, безпосередньо слідчий чи кваліфікований медичний працівник.

Так, під біологічними зразками для проведення експертизи розуміють різного роду виділення (слина, сперма, клітини епітелію, кров, зразки кісткового мозку, органів тощо).

Враховуючи рішення Європейського Суду (справа «Яллох проти Німеччини») доцільно зауважити на тому, що біологічні зразки у особи можуть бути отримані поза її згодою лише тоді, коли метою відібрання таких зразків не є отримання доказів обвинувачення особи, яка надає такі зразки.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 25.12.1993 у справі «Функе проти Франції» зазначив, що не можливо здійснення по відношенню до особи будь - якого примусу з метою надання цією особою доказів, які згодом буде покладено в основу її обвинувачення.

За практикою Європейського суду з прав людини фізична недоторканість особи охоплюється поняттям «приватне життя», що охороняється статтею 8 Конвенції (рішення від 26 березня 1985 року у справі «Х та Y проти Нідерландів») і стосується найбільш інтимних аспектів приватного життя, а обов`язкове медичне втручання, навіть незначне, становить втручання у це право.

Також оскільки під біологічними зразками для проведення експертизи розуміють різного роду виділення (слина, сперма, клітини епітелію, кров, зразки кісткового мозку, органів тощо), відібрання біологічних зразків у вигляді крові, потребує відповідної у особи кваліфікації та належних умов для відібрання біологічних зразків.

За приписами ст. 22 КПУ України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, слідчий має довести в суді, що біологічні зразки іншим способом отримати неможливо і примус є єдиним можливим засобом.

При цьому, необхідно зауважити, що у клопотанні про примусове відібрання біологічних зразків має обов’язково зазначатись, що слідчим залучався спеціаліст для примусового відібрання таких зразків. Оскільки відбір таких зразків здійснюється відповідними спеціалістами, а не слідчими. В інакшому, клопотання слідчих задоволенню не підлягають, оскільки мають бути дотримані конституційні права осіб на життя та здоров’я.