Primacy of Jurisdiction — сила першого форуму, підсудність та межі «substantive / provisional» влади

Гаазька конвенція 1996 року покладає merits-рішення (опіка, місце проживання, повернення) на суди держави habitual residence. Для українських дітей, далеких від дому через війну, їхнє звичне місце проживання не змінилось: форс-мажор не розриває правовий зв’язок. Україна зберігає первинну компетенцію, і ця презумпція не може бути “змита” посиланням на ст. 6 Конвенції 1996, що однозначно зафіксовано та резюмовано у Резолюції ПАРЄ №2529 (2024).
Водночас статус тимчасового захисту в ЄС надає (та й то далеко не завжди) лише дах над головою й пакет мінімальних соціальних гарантій і жодним чином не переводить персональний статус дитини під іншу юрисдикцію.
Отже, дотримання норм Primacy of Jurisdiction = гарантія доступу до компетентного суду, тобто частина матеріального верховенства права.

Два кола влади — як вони співзвучні, але не зливаються.

Зв’язок із правами дитини. Що? Навіщо? У результаті??

Тимчасовий захист — це адміністративний статус, який надає соціальні гарантії, але не змінює ні громадянства, ні правової належності дитини.

Значення для верховенства права «rule of law».

• Правова визначеність. Єдиний merits-форум унеможливлює forum shopping та колізійні рішення.
• Доступ до суду. Позбавлення дитини та батьків компетентного суду порушує ст. 8 ЄКПЛ. ст. 55 Конституції України та принцип заборони дискримінації за територіальною ознакою.
• Запобігання зловживанням. Визнання іноземної merits-юрисдикції делегітимізує право України захищати своїх громадян та легалізує викрадення дітей.

Навіщо така дихотомія «rule of law»?

• Правова визначеність — припиняє forum-shopping та запобігає конфліктним рішенням.
• Особистий статус дитини — зберігається без розриву ідентичності та громадянства.
• Права людини — позбавити дитину й батьків merits-суду первинної держави = позбавити їх доступу до правосуддя і втрутитись у сімейне життя.

Війна як лакмус. Коли ст. 6 не працює.
Передача юрисдикції за ст. 6 Гаазької Конвенції -1996 можлива лише при чесній зміні habitual residence, а незаконне воєнне переміщення — не той випадок і юрисдикція залишається за Україною. Порушення цієї норми дотикається і до jus cogens заборони депортації цивільних (IV Женевська конвенція, ст. 49) та кваліфікується як воєнний злочин.

Положення ЗУ «Про міжнародне приватне право» щодо підсудності.

Відповідно до положень ст. 76 ЗУ «Про міжнародне приватне право», підставами визначення підсудності справ судам України є, зокрема, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно; дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України та в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

Відповідно до положень ст. 77, ЗУ «Про міжнародне приватне право», підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом які стосуються правовідносин між дітьми та батьками, обидві сторони мають місце проживання в Україні та в інших випадках, визначених законами України.