Право на таємницю особистого життя або як не втратити майно

Нещодавно почув історію про те, як після переуступки прав вимоги було продано квартиру боржника всупереч його волі.

Загалом ситуація не нова, але, вивчаючи законність дій кредиторів, мою увагу привернула одна маленька деталь – до втрати житла призвело порушення права на таємницю особистого життя.

Отже. Задля посвідчення договору нотаріус, як і належить, звернувся по довідку про склад сім’ї, а по суті – про всіх зареєстрованих у квартирі осіб. Отримавши інформацію про те, що в даній квартирі не зареєстровані неповнолітні, всі отримали «зелене світло» і завершили почате.

Власник квартири – боржник по зобов’язанню, про запит нотаріуса не знав. Вірніше, його ніхто не повідомив. Що, в тому випадку, і позбавило його можливості вчасно зреагувати і уникнути поспішного продажу своєї квартири. А варто зазначити, що то було його єдине, придатне для проживання, майно.

В цій частині мені стало зовсім цікаво: а як власник квартири або ж громадяни, які зареєстровані в ній, але можуть і не перебувати в родинних стосунках з її власником, можуть захиститись від збору інформації про себе під час здійснення нотаріальних дій, враховуючи, що вони законні і, більш того, виправдані?

Тобто, де в цьому випадку перестає захищатися право на таємницю особистого життя і з’являється необхідність цю таємницю розкривати – надавати інформацію на нотаріальні запити щодо складу сім’ї?

Думаю, варто почати з того, як отримати інформацію про зареєстрованих в квартирі осіб.

В Інтернеті повно інформації про те, як важко її отримати, але навряд чи знайдеться про те, як же власнику захиститися самому і всіх кого він зареєстрував в своєму житлі від втручання в їх особисте життя. А саме це право, я вважаю, порушується при наданні довідки про склад сім’ї. І порушується воно під час, здавалося б, цілком законних дій – під час відповіді на запит нотаріуса. Чому стосовно законності таких дій нотаріуса я іронізую – далі детальніше.

Для виразності візьмемо, приміром, адвокатський запит.

Право адвоката на звернення з запитом і обов’язок адресата надавати запитувану інформацію у відповідь передбачено в ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 р. № 5076-VI в поточній редакції.