Право на працю: укладання цивільно-правового договору з фізособою

Залежно від виду правовідносин, основоположне право на працю, яке закріплене в ст. 43 Конституції України,може знайти своє відображення у двох видах: у формі трудового договору (далі – ТД), що виникає після укладення ТД між роботодавцем (юридичною або фізичною особою) і працівником, та регулюються Кодексом Законів про працю (далі – КЗпП) та у формі цивільно-правового договору (далі – ЦПД), що виникає після укладення ЦПД між замовником (фізичною або юридичною особою) і виконавцем та регулюються Цивільним Кодексом України (далі– ЦКУ).

Однак, останнім часом українські роботодавці, переслідуючи різні цілі, зокрема, задля оптимізації видатків на оплату праці,все частіше стали вдаватися до застосування у своїх правовідносинах саме ЦПД, через що виникла необхідність вдетальному аналізі законодавчої основи укладення такого виду договорів, оцінки переваг і недоліків, що виникають у сторін у процесі виконання таких договорів, а також правомірного застосовувати їх у своїй діяльності.

Користуйтесь консультацією: Цивільно правовий договір, готовий шаблон станом на квітень 2017 року

Що таке ЦПД та чим він регулюється?

ЦПД — це загальний вид договору, який регулюється цивільним правом і укладається згідно з нормами ЦКУ.

Так, вст. 626 ЦКУ наводиться загальне визначення ЦПД: договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Найбільш розповсюдженими серед ЦПД є договори:

• на виконання робіт (інакше кажучи, договори підряду, гл. 61 ЦКУ);
• на надання послуг (гл. 63 ЦКУ).

Хоча на практиці зустрічаються й інші види ЦПД, зокрема:

• на виконання науково-дослідних робіт, дослідно-конструкторських та технологічних робіт (гл. 62 ЦКУ);
• доручення (гл. 68 ЦКУ);
• комісії (гл. 69 ЦКУ).

Таке різноманіття ЦПД не є дивиною, адже у цивільно-правових відносинах діє принцип свободи договору, що надає сторонамправо самим обирати, з ким, на яких умовах та в якій формі укладати договори (п. 3 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦКУ). Більше того, на підставі ч. 3 ст. 6 ЦКУ сторони в ЦПД можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегульовувати відносини на власний розсуд. І не можуть відступити від норм, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов’язковість положень актів цивільного законодавства випливає зі змісту відносин між сторонами.

Однак, незважаючи на таке різноманіття ЦПД, у контексті цієї статті, мова йтиметься виключно про договір підряду та договір на надання послуг.