Право на маніпуляції, або чому позов не повертають, навіть коли є зловживання

Навіть коли зловживання процесуальними правами очевидні, судді першої ланки багато чим ризикують, залишаючи позов без розгляду на підставі ст.43 Господарського процесуального кодексу. Так, один завод уже вдруге намагається вирішити спір з банком нечесно, і законники це розуміють. (Джерело: ЗіБ)

У пошуках потрібного судді

Під час круглого столу Асоціації адвокатів України співголова комітету ААУ з господарського права та процесу Сергій Противень зазначив, що тема зловживань процесуальними правами не втрачає актуальності. Хоч у 2017 році до ГПК внесли зміни щодо заборони зловживань і встановили відповідальність за такі дії, учасники процесу продовжують допускати порушення. Тож правники зібралися, аби поговорити про інструменти боротьби з такими явищами. І розібратися, чи завжди можна чітко встановити: зловживання навмисні чи учасники процесу просто помиляються.

С.Противень доповідав про зловживання правом на позов. Він зазначив, що Верховний Суд відрізняє зловживання матеріальним і процесуальним правом (№318/89/18 від 3.06.2020). «Наслідком зловживання процесуальними правами є повернення позовної заяви або залишення її без розгляду, тоді як у разі зловживання матеріальним правом особі відмовляють у позові», — повідомив правник.

У той же час Касаційний господарський суд вказує, що на стадії підготовчого провадження встановити зловживання процесуальними правами не можливо. Це має робитися лише під час розгляду справи по суті, фактично в нарадчій кімнаті.

Ганна Бондаренко з Господарського суду м.Києва розповіла про справу №910/4650/21. У ній відповідачем виступав банк, а позивачем — потужний запорізький завод, який уклав з фінустановою кредитні договори. Через зміну власника банку підприємство просило визнати зобов’язання припиненим. Суд 10 місяців перебував на стадії підготовчого провадження.

Зараз сторони практикують подавати окремі позови щодо кожного договору, які потрапляють до різних суддів: «А потім сторона обирає того суддю, який їй більше подобається, і просить об’єднати ці справи в одне провадження. Так було й у цій справі, яка стосувалась десятків кредитних договорів, по кожному з яких просили визнати припиненим зобов’язання. Проте коли провадження об’єднав один суддя, банк заявив йому відвід, посилаючись на те, що позивач маніпулює системою авторозподілу», — розповіла суддя.

Ухвалу про відвід задовольнили. Адже в розумного спостерігача дійсно могли виникнути питання, чому суддю обирали саме таким чином. Проте після того, як об’єднану справу передали іншому законнику, позивач вже просив залишити її без розгляду, а відповідач наполягав, що це є зловживання правом, і просив залишити позов без розгляду саме на підставі п.3 ч.2 ст.43 ГПК.

«Суд першої ланки залишив позов без розгляду на підставі ст.226, за заявою позивача на стадії підготовчого провадження. І от відповідач дійшов до КГС, домагаючись, аби позов залишили без розгляду саме на підставі зловживання правом. Кілька днів тому КГС відповів, що такі дії не можуть вважатись зловживанням правом, тому що право на позов встановлено ст.4 ГПК», — зазначила суддя. Мовляв, «верховники» наголосили, що особа може як подавати позов, так і відкликати його.

Г.Бондаренко повідомила, що в липні щодо даної справи до першої ланки знов подали такі самі позови, які знову просили об’єднати, цього разу в іншого судді. «Поки що справа розглядається», — сміялася законниця.

«Мабуть, судді розуміють з якою метою це робиться, тож можуть і відреагувати. Стаття 43 ГПК наділяє їх правом повернути позов», — розмірковував С.Противень. Правник також розповів, що ВС зазначає, що апеляційний суд не може визнавати подання позову зловживанням (№318/89/18 від 3.06.2020). Мовляв, це має робити лише суд першої ланки, а друга має переглядати справу по суті.