Правила стягнення судом витрат на професійну правничу допомогу нагадав ВС ( справа 686/31892/19)

Однією з основних засад цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. До витрат, що пов`язані з розглядом справи, відносяться витрати на правничу допомогу.

Правила, за якими реалізується ця засада судочинства, розглянула колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду. Відповідна постанова від 28.09.2023 у справі 686/31892/19 нещодавно оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Підприємство, яке подало позов до суду, програло спір своїм працівникам. Оскільки їхні адвокати до закінчення судових дебатів зробили заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд додатковим рішенням стягнув з підприємства ці витрати.

Переглядаючи додаткове рішення за скаргою позивача, апеляця констатувала, що суду були надані документи щодо обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості, визначені ЦПК. Тому суд обґрунтовано поклав на позивача відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу, адже цей розмір доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Читайте статтю: Гонорар успіху адвоката: нюанси погодження та проблеми стягнення

Підприємство подало касаційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права. Зокрема скаржник посилався на те, що розрахунки витрат, які були подані адвокатами, не містять погодження сум судових витрат їхніми клієнтами, оскільки відсутні їхні підписи. У суду першої інстанції була відсутня об`єктивна можливість пересвідчитися у дійсній домовленості сторін щодо розміру гонорару одного з адвокатів. Також один з ордерів скаржник вважав неналежним (таким, що не посвідчує наявність у адвоката повноважень на представництво інтересів клієнта), оскільки у ньому зазначено, що правова допомога надається у «судах усіх інстанцій», замість окремо визначеного суду, у якому розглядається справа.

Колегія суддів КЦС нагадала критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Згідно з вимогами ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Але обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат.