Повернення обвинувального акта прокурору

Часто адвокати, ознайомлюючись з обвинувальним актом, знаходять досить велику кількість процесуальних помилок, які допустив слідчий або прокурор. Та що говорити про процесуальні помилки, коли в обвинувальному акті зустрічається і безліч неточностей у контактних даних, неточностей у викладі фактичних даних, а також непоодинокими випадками порушень самого вручення обвинувального акта.

У даній статті я проаналізую типові помилки слідчих та прокурорів з підкріплення їх судовою практикою.

Але для початку визначимо, що згідно чинного Кримінального процесуального кодексу України (Далі – КПК) формою закінчення досудового розслідування є звернення до суду з обвинувальним актом. Згідно ч.4 ст. 110 КПК України, Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 291 КПК визначає, що обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим.

Відповідно до ч.2 ст. 291 КПК, обвинувальний акт має містити відомості про:

• найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;
• анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
• анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
• прізвище, ім’я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;
• виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;
• обставини, які обтяжують чи пом’якшують покарання;
• розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;
• розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);
• дату та місце його складення та затвердження.

Отже, слід зробити висновок що Обвинувальний акт – є спеціальним процесуальним рішенням, в якому відображаються підсумки досудового слідства, зроблені слідчим та прокурором, що в свою чергу обґрунтовуються належними та допустимими доказами, визначенням юридичної кваліфікації діянь підозрюваного (адже поки не вручено обвинувачення, особа вважається підозрюваною) та формулюється в остаточному вигляді обвинувачення.

Саме тому він повинен бути складений із суворим дотриманням процесуального законодавства, щоб не допустити порушення прав та свобод особи.

А тому, повернення обвинувального акта є не тільки забезпеченням дотримання правильності кваліфікації діянь та інших вимог закону, а й певним процесуальним інструментом, щоб:

• затягувати процес (якщо клієнт не в СІЗО);
• в деяких випадках, змінити склад суду, який розглядає кримінальне провадження;
• закрити провадження на стадії досудового розслідування;

Здійснюючи аналіз судової практики по поверненням обвинувальних актів на доопрацювання, дійшов до висновку, що у багатьох випадках суди задовольняють дані клопотання.

ТИПОВІ ПОМИЛКИ: