ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2026 року
м. Київ
cправа № 914/593/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Львівської міської ради
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2026
у справі № 914/593/26
за результатами розгляду заяви Львівської міської ради про забезпечення позову до подання позовної заяви
у справі № 914/593/26
за заявою Львівської міської ради
про забезпечення позову до подання позовної заяви
особа, яка може отримати статус учасника справи (відповідача) Товариство з обмеженою відповідальністю "Експрес-2", місто Львів
В С Т А Н О В И В:
02.03.2026 Львівська міська рада звернулась до Господарського суду Львівської області з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви. Предметом майбутнього позову є скасування державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю та звільнення земельної ділянки шляхом демонтажу (знесення) нежитлової будівлі.
Заявник просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони вчинення сторонам, а також іншим органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб`єктам як суб`єктам державної реєстрації прав; територіальним органам Міністерства юстиції України), вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нежитлової будівлі «Б-1» загальною площею 157 кв.м за адресою місто Львів, вулиця Дністерська,1-а, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 153220246101.
Заява про вжиття заходів до забезпечення позову обґрунтована тим, що Львівська міська рада, як власник земельної ділянки на вулиці Дністерська,1-а у місті Львові вважає, що діяльність щодо самовільного встановлення, а також небажання самостійно демонтувати споруду за вказаною адресою порушує передбачене ст. 95 Земельного кодексу України право Львівської міської ради, як власника земельної ділянки самостійно господарювати на землі, використовуючи у встановленому порядку для власних та територіальної громади потреб корисні властивості землі. Львівська міська рада в результаті укладених правочинів щодо спірного майна на вулиці Дністерська, 1а у місті Львові позбавлена можливості використовувати та розпоряджатися належною їй земельною ділянкою на вулиці Дністерська,1-а у місті Львові, на якій знаходиться нежитлове приміщення, що перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-2». Також Львівська міська рада вважала, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес-2» може розпорядитися спірним об`єктом, що знаходиться на праві власності та відчужити його на користь інших осіб, для ухилення від виконання рішення суду, що ускладнить, або навіть зробить неможливим виконання рішення суду. Оскільки відбулась уже неодноразова перереєстрація об`єкта по вулиці Дністерська,1а у місті Львові, а отже і в подальшому може відбутись ще не одна зміна власника вказаного об`єкта з внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Львівська міська рада (заявник) просила суд задовольнити заяву про забезпечення позову до подачі позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.03.2026 (суддя Сухович Ю.О.) заяву Львівської міської ради про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволено повністю. Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю «Експрес-2», а також іншим органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб`єктам як суб`єктам державної реєстрації прав; територіальним органам Міністерства юстиції України) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нежитлової будівлі «Б-1» загальною площею 157 кв.м за адресою місто Львів, вулиця Дністерська,1а, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 153220246101.
Ухвала суду обґрунтована тим, що існує достатня ймовірність розпорядження відповідачем належним йому на праві власності майном, стосовно якого позивач заявлятиме позовні вимоги для відновлення захисту своїх прав, як власника земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомості. Місцевий господарський суд також зауважив, що у випадку невжиття таких заходів і постановлення рішення на користь позивача, об`єкт нерухомості може бути відчужений чи змінений і відповідно задоволений позов у цій справі стане неефективним способом захисту прав позивача і останній буде змушений ініціювати нові позовні вимоги до нових власників.
Скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду та відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що суд першої інстанції фактично досліджував питання по суті спору, встановлював первинного власника об`єкта нерухомості, процедуру її скасування, перехід права власності до наступних набувачів, реєстраційні дії при переході права власності, договірне користування земельною ділянкою для обслуговування об`єкта нерухомості попередніми власниками, встановлював відсутність правовстановлюючих документів на будівлю, тощо, що є прерогативою розгляду справи по суті спірних правовідносин. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до предмету спору, який має намір заявити Львівська міська рада, не стоїть питання про визнання недійними договорів, в тому числі і договір, за яким відповідач набув об`єкт нерухомого майна та заявник - Львівська міська рада не заявляє про свої права або інтереси щодо об`єктів купівлі-продажу. Отже, предметом спору не є договори купівлі-продажу, що укладені між сторонами про набуття права на об`єкт будівлі. Саме лише твердження позивача з приводу ускладнення в майбутньому виконання рішення суду не може бути визнано судом достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову у спірних правовідносинах, оскільки є суб`єктивним судженням позивача, без зазначення існуючої очевидної небезпеки заподіяння шкоди міській раді. Відтак, суд не навів обґрунтованих мотивів, які б свідчили, що невжиття таких заходів як заборона Товариству з обмеженою відповідальністю «Експрес-2», а також іншим органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб`єктам як суб`єктам державної реєстрації прав; територіальним органам Міністерства юстиції України) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нежитлової будівлі «Б-1» загальною площею 157 кв.м за адресою місто Львів, вулиця Дністерська,1а, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 153220246101 зумовить настання негативних і незворотних наслідків для позивача.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Львівська міська рада звернулась до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити в силі.
В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на порушення судом апеляційної інстанції положень ст.ст. 136, 137 ГПК України та зазначає, що суд не врахував висновків Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, від 25.02.2019 у справі №924/790/18, від 15.01.2019 у справі №915/870/18, від 03.03.2023 у справі №905/448/22, від 25.09.2024 у справі №904/2271/24, від 19.10.2020 у справі №916/30/20, від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, від 15.09.2021 у справі №910/16370/20, від 12.02.2020 у справі №381/4019/18. Вказує, що застосований захід має виключно тимчасовий характер та діє лише до набрання законної сили рішенням у справі. Така заборона не позбавляє ТОВ «Експрес-2» права власності на нерухоме майно, не перешкоджає його володінню та користуванню об`єктом, не обмежує здійснення господарської діяльності та не створює для відповідача надмірного втручання у його права. Водночас відсутність такого заходу створює реальний ризик повторного відчуження спірного майна та зміни його власника, що може призвести до необхідності залучення до участі у справі нових відповідачів, уточнення позовних вимог, пред`явлення нових позовів та, як наслідок, істотного ускладнення або навіть унеможливлення ефективного захисту прав територіальної громади міста Львова. Також посилається на те, що у даній справі існує реальний ризик подальшого відчуження спірного майна, оскільки матеріалами справи підтверджується, що спірний об`єкт уже неодноразово відчужувався, а останній перехід права власності відбувся між пов`язаними юридичними особами, які перебувають під контролем одного кінцевого бенефіціарного власника.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2026 відкрито провадження за касаційною скаргою на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено її до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 10.08.2026.
З урахуванням перебування головуючого суддів у відпустці, розгляд касаційної скарги здійснюється у розумний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Близькі за змістом висновки щодо застосування ст.ст. 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Сервисы для юристов