Постанова ВСУ від 31.08.2026 року у справі №904/6190/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року

м. Київ

cправа № 904/6190/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілл Оіл»

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.06.2026 (головуючий - Парусніков Ю. Б., судді: Верхогляд Т. А., Іванов О. Г.) у справі

за позовом Дніпровської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілл Оіл»

про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки

Історія справи

1. Дніпровська міська рада (далі - Рада, позивач) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілл Оіл» (далі - ТОВ «Сілл Оіл», відповідач), в якому просила:

- розірвати договір оренди від 23.10.2020 земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:236:0017 площею 0,8980 га (далі - земельна ділянка), укладений між сторонами;

- зобов`язати відповідача повернути земельну ділянку за актом приймання-передачі, привівши її у стан, не гірший порівняно з тим, у якому ТОВ «Сілл Оіл» одержало її в оренду.

2. Позов мотивований істотною зміною обставин у зв`язку з неможливістю забудови земельної ділянки внаслідок її віднесенням до земель, що не підлягають забудові, що позбавляє сторони можливості досягнення мети договору, а також істотним порушенням відповідачем умов договору оренди землі внаслідок систематичної несплати орендної плати.

3. Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 17.11.2025 відмовив у відкритті провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4. Суд першої інстанції встановив, що Рада вже звернулася з ідентичними вимогами до ТОВ «Сілл Оіл» про розірвання договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку у справі № 904/1838/24, визначивши підставою позову істотну зміну обставин - зміну цільового призначення земельної ділянки. Отже, предмет та підстави позовів у справах № 904/1838/24 та № 904/6190/25 є тотожними, оскільки в обох випадках заявлено ідентичні вимоги про розірвання одного й того ж договору оренди земельної ділянки та її повернення орендодавцю з тих самих правових підстав. При цьому додаткові посилання Ради у справі №904/6190/25 на наявність заборгованості зі сплати орендної плати не змінює первісних фактичних обставин, на яких ґрунтуються вимоги про розірвання договору та повернення земельної ділянки, а лише доповнює їх, що не є зміною підстав позову.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

5. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 23.06.2026 зазначену ухвалу суду першої інстанції скасував, справу передав на розгляд до суду першої інстанції.

6. Указав, що предмет позовів у справах № 904/1838/24 та № 904/6190/25 є однаковим, однак підстави позовів не є тотожними.

7. У справі № 904/1838/24 позовні вимоги обґрунтовані виключно істотною зміною обставин, а саме неможливістю забудови земельної ділянки внаслідок прийняття судового рішення, яким було відновлено статус землі як такої, що не підлягає забудові. Саме ці обставини позивач визначив як єдину підставу для розірвання договору оренди відповідно до положень статті 652 Цивільного кодексу України.

8. Натомість у справі № 904/6190/25 позивач, окрім посилань на неможливість забудови земельної ділянки, заявив самостійну додаткову підставу для розірвання договору, а саме: систематичну несплату відповідачем орендної плати та наявність заборгованості за договором оренди землі. Зазначені обставини мають іншу правову природу, стосуються неналежного виконання орендарем договірних зобов`язань та є самостійною підставою для дострокового розірвання договору оренди землі відповідно до положень законодавства.

9. У зв`язку з чим у даному випадку відсутня необхідна для застосування пункту 3 частини 1 статті 175 ГПК України сукупність ознак тотожності спорів.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

10. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить її скасувати, ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

11. Зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив пункт 3 частини 1 статті 175 ГПК України, оскільки висновок цього суду про нетотожність спорів у справі № 904/1838/24 та у справі № 904/6190/25 є помилковим. Установивши, що первісні обставини позову залишилися незмінними, апеляційний суд без належного правового обґрунтування визнав саме факт їх доповнення новими обставинами достатнім для висновку про виникнення нових підстав позову. Такий підхід створює передумови для штучного дроблення одного матеріально-правового спору на декілька окремих судових процесів, що суперечить принципу процесуальної економії.

Позиція позивача у відзиві на касаційну скаргу

12. Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про нетотожність позовів у справі № 904/1838/24 із справою № 904/6190/25. У зв`язку з чим висновок суду апеляційної інстанції про неможливість застосування пункту 3 частини 1 статті 175 ГПК України є законним та обґрунтованим, а касаційна скарга задоволенню не підлягає.