ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючогоКривенка В.В.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом приватного товариства з обмеженою відповідальністю «Східна вугільна компанія» (далі - Товариство) до державної податкової інспекції у м. Свердловську Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Луганській області (далі - Інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
в с т а н о в и л а:
У травні 2013 року Товариство завернулося з позовом до Інспекції, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 травня 2013 року №№ 0000221530, 0000231530, 0000241530.
На обґрунтування позовних вимог послалося на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача є незаконними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки товарність операцій з контрагентами Товариства підтверджується наявними у матеріалах справи договорами, податковими та видатковими накладними, актами виконаних робіт, корінцями прибуткових касових ордерів, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями тощо, які були надані Товариством у повному обсязі по кожному контрагенту та повністю підтверджують факт реального здійснення спірних господарських операцій.
Луганський окружний адміністративний суд постановою від 23 липня 2013 року у задоволенні позову відмовив.
Донецький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 4 вересня 2013 року постанову суду першої інстанції залишив без змін.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22 вересня 2014 року залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій та погодився з їхнім висновком про обґрунтованість прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень та порушення позивачем вимог законодавства при формуванні податкового кредиту та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за результатами господарських операцій, оскільки було встановлено в судовому порядку відсутність факту здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами.
Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, Товариство звернулося із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), у якій просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 22 вересня 2014 року посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, а саме положень підпункту «а» пункту 185.1 статті 185, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті198 Податкового кодексу України.
На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України: ухвал від 7 березня 2013 року, 9 квітня, 29 вересня 2014 року та постанов цього суду від 6 березня, 8 жовтня 2014 року, які, на думку заявника, підтверджують неоднакове правозастосування.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
У справах, копії рішень Вищого адміністративного суду України в яких надані для порівняння, цей суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнав, що відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку. Наявність чи відсутність окремих документів не є беззаперечною підставою для висновку про відсутність господарської операції у тому разі, коли з наданих документів вбачається, що фактичний рух мав місце, тобто вони підтверджують реальну господарську діяльність позивача.
У справі, що розглядається, касаційний суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. За відсутності ж факту придбання товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів. Оскільки суди не встановили факти здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, то правові наслідки для обох сторін за договорами відсутні.
Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.
Аналіз наведених судових рішень дає підстави вважати, що Вищий адміністративний суд України ухвалив їх за різних фактичних обставин справ, установлених судами, у зв'язку з чим не можна дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, у задоволенні заяви Товариства слід відмовити.
Керуючись підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
постановила:
У задоволенні заяви приватного товариства з обмеженою відповідальністю «Східна вугільна компанія» відмовити.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. Кривенко Судді:О.Ф. ВолковМ.І. ГрицівО.А. КороткихО.В. КривендаВ.Л. МаринченкоП.В. ПанталієнкоО.Б. ПрокопенкоІ.Л. СамсінО.О. Терлецький
Сервисы для юристов