П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2015 року м. Київ
Судові палати у цивільних та адміністративних
справах Верховного Суду України в складі:
головуючого Гуменюка В.І., суддів:Гриціва М.І.,Маринченка В.Л.,Самсіна І.Л., Коротких О.А., Кривенди О.В., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В.,Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М., Кривенка В.В., Лященко Н.П.,Прокопенка О.Б., Романюка Я.М.,Терлецького О.О., Яреми А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_17 до публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат», ОСОБА_18 про визнання незаконним та скасування рішення комісії із соціального страхування, стягнення допомоги по тимчасовій непрацездатності, за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» до ОСОБА_17 про відшкодування майнової шкоди за заявою ОСОБА_17 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 листопада 2014 року,
в с т а н о в и л и:
У жовтні 2013 року ОСОБА_17 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що з 2005 року він перебуває у трудових відносинах з публічним акціонерним товариством «Часівоярський вогнетривкий комбінат» і займає посаду начальника охоронного сторожового відділу економічної безпеки. Позивач зазначав, що у період з 12 до 19 червня 2013 року він перебував на амбулаторному лікуванні, у зв'язку із чим Часівоярською міською лікарнею № 3 видано листок непрацездатності. Однак 4 липня 2013 року комісія із соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» (далі - Комісія із соціального страхування) прийняла рішення про порушення ним лікарняного режиму у період із 17 до 18 червня 2013 року, тому допомога по тимчасовій непрацездатності за ці дні виплаті не підлягає.
Посилаючись на те, що рішення Комісії із соціального страхування є неправомірним, оскільки лікарняний режим не порушувався, ОСОБА_17 просив задовольнити його позовні вимоги і визнати незаконним та відмінити це рішення Комісії із соціального страхування, оформленого протоколом № 124 від 4 липня 2013 року, і стягнути допомогу по тимчасовій непрацездатності за період з 17 до 18 червня 2013 року.
ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» звернулося до ОСОБА_17 із зустрічним позовом про відшкодування майнової шкоди, зазначивши, що ним та Артемівською дирекцією Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності виплачено ОСОБА_17 допомогу по тимчасовій непрацездатності, в тому числі й за період з 17 до 18 червня 2013 року. Оскільки в цей період ОСОБА_17 порушено лікарняний режим, то сплачені виплати підлягають поверненню.
Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 7 квітня 2014 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_17 Зустрічні позовні вимоги ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_17 на користь ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» 569 грн 76 коп. виплаченої допомоги по тимчасовій непрацездатності, стягнуто з ОСОБА_17 на користь ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» 229 грн 40 коп. у рахунок сплати судового збору; у решті зустрічних позовних вимог відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 19 червня 2014 року рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 7 квітня 2014 року в частині стягнення судового збору скасовано; у решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 листопада 2014 року касаційні скарги ОСОБА_17 та його представника ОСОБА_19 задоволено частково: рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 7 квітня 2014 року та рішення Апеляційного суду Донецької області від 19 червня 2014 року в частині вирішення зустрічного позову скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції; у решті рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 7 квітня 2014 року та рішення Апеляційного суду Донецької області від 19 червня 2014 року залишено без змін.
У квітні 2015 року до Верховного Суду України звернувся ОСОБА_17 із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 листопада 2014 року в частині залишення без змін судових рішень судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні його позову, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційних інстанцій одних і тих самих норм матеріального права, а саме статті 255 Кодексу законів про працю України (далі ‒ КЗпП України) та статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин), унаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення в подібних правовідносинах.
У підтвердження неоднаковості застосування норм матеріального права заявник надав ухвалу Вищого адміністративного суду України від 5 березня 2013 року.
У зв'язку із цим ОСОБА_17 просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 листопада 2014 року, рішення Апеляційного суду Донецької області від 19 червня 2014 року та рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 7 квітня 2014 року в частині відмови в задоволенні його позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заявника, судові палати у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України вважають, що заява задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Згідно зі статтею 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.
Судами під час розгляду справи встановлено, що на підставі наказу ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» від 1 вересня 2005 року № 290-ок ОСОБА_17 прийнято на роботу на посаду начальника охоронного сторожового відділу економічної безпеки.
У період з 12 до 19 червня 2013 року ОСОБА_17 перебував на лікарняному.
Відповідно до рішення Комісії із соціального страхування, оформленого протоколом № 124 від 4 липня 2013 року, згідно з наданими відомостями листка непрацездатності АГБ № 784139 у період із 17 до 18 червня 2013 року ОСОБА_17 порушив лікарняний режим; допомога по тимчасовій непрацездатності за ці дні виплаті не підлягає.
Вирішуючи спір, судом першої інстанції також встановлено, що в період проходження амбулаторного лікування ОСОБА_17 перебував за межами України, при цьому доказів проходження амбулаторного лікування призначеного лікарем поза межами держави ним не надано. Свідок ОСОБА_20 (лікар, до якого звернувся ОСОБА_17.) пояснив, що на прохання ОСОБА_17 ним видано листок непрацездатності з 12 червня 2013 року на 5 днів, а з'явитися до лікаря на прийом він дозволив пізніше, навіщо це було потрібно ОСОБА_17 і його місце перебування під час проходження лікування йому не відомо; в судовому засіданні ОСОБА_17 не заперечував, що лікар не був обізнаний про його виїзд за кордон ані при виїзді, ані при закритті листка непрацездатності, з ним не узгоджувалося питання щодо проходження лікування за кордоном. Встановивши вказані обставини, суди дійшли висновку про порушення позивачем режиму лікування в період з 17 до 18 червня 2013 року, про що зазначила Комісія із соціального страхування відмовивши у виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності за ці дні.
ОСОБА_17 зазначає, що суд касаційної інстанції під час розгляду справи з подібним предметом спору, підставами позову, змістом позовних вимог та встановленими судом фактичними обставинами й однаковим матеріально-правововим регулюванням спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цього судового рішення.
В ухвалі, наданій заявником для порівняння, суд зазначав, що проходження амбулаторного лікування поза межами держави та відсутність відмітки в листку непрацездатності про порушення хворим режиму лікування не може вважатися порушенням режиму лікування, тому встановивши наявність фактів на підтвердження цього висновку відмовив у задоволенні адміністративного позову про стягнення надмірно виплаченого матеріального забезпечення.
В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 листопада 2014 року та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 5 березня 2013 року встановлено різні фактичні обставини справи, що не є неоднаковим застосуванням судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.
Сервисы для юристов