ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В., суддів:Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., -розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_9 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - управління ПФУ) про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок пенсії,
в с т а н о в и л а:
У січні 2011 року ОСОБА_9 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати неправомірними дії управління ПФУ щодо обчислення призначеної йому пенсії із грошового забезпечення, визначеного відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі - постанова № 393), та зобов'язати здійснити перерахунок та виплату його пенсії за правилами частини третьої статті 43 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2262-ХІІ) починаючи з 31 липня 2010 року з урахуванням здійснених виплат.
Краматорський міський суд Донецької області постановою від 4 березня 2011 року позов задовольнив: визнав неправомірними дії управління ПФУ щодо відмови в перерахунку пенсії та зобов'язав провести перерахунок пенсії позивачу відповідно до частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХІІ виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідний оклад за посадою, військове (спеціальне) звання, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством, і провести відповідні виплати з урахуванням виплаченої пенсії з 31 липня 2010 року.
Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 31 травня 2011 року скасував постанову суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13 березня 2014 року постанову апеляційного суду скасував, постанову суду першої інстанції залишив у силі, погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що призначена ОСОБА_9 пенсія, розрахована із грошового забезпечення, до якого згідно із постановою № 393 враховано щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії за 24 останні календарні місяці служби, істотно звужує обсяг встановлених законом прав та не відповідає вимогам частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХІІ.
У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України управління ПФУ, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХІІ та пункту 7 постанови № 393, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
На обґрунтування заяви додано постанови Вищого адміністративного суду України від 3 травня та 27 вересня 2012 року (№№ К/9991/82630/11, К/9991/48978/12 відповідно), у яких касаційний суд дійшов висновку, що постанова № 393 не суперечить положенням статті 43 Закону № 2262-ХІІ, оскільки лише роз'яснює, як саме обраховуються середньомісячна сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії за останньою штатною посадою перед звільненням. Частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ не передбачено, що розмір грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням має визначатися за останній місяць чи будь-який інший термін. Тому пунктом 7 постанови № 393 конкретизовано, як саме визначається розмір грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХІІ та пункту 7 постанови № 393 при вирішенні питання щодо порядку визначення грошового забезпечення для обчислення пенсії.
Верховний Суд України вже вирішував питання щодо правильного застосування судом касаційної інстанції зазначених норм права.
Так, у постановах від 14 січня та 20 травня 2014 року (№№ 21-463а13, 21-147а14 відповідно) Верховний Суд України вказав на те, що після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 29 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (тобто на 31 грудня 2009 року - дату звільнення позивача зі служби), діяла редакція частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХІІ у редакції Закону України від 4 квітня 2006 року № 3591-IV «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців», за правилами якої пенсії особам, які мають право на них за цим Законом, обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи, зокрема, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, за останньою штатною посадою перед звільненням.
Отже, обчислення у період дії зазначеної норми Закону № 2262-ХІІ пенсій із грошового забезпечення з урахуванням відповідно до пункту 7 постанови № 393 щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за 24 останні календарні місяці перед звільненням є неправомірним.
Таким чином, висновок касаційного суду у справі, що розглядається, про те, що спосіб обчислення управлінням ПФУ пенсії ОСОБА_9 не відповідав вимогам чинного на час її призначення законодавства України, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, тому в задоволенні заяви управління ПФУ слід відмовити.
Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
У задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. Кривенко Судді: М.І. Гриців М.Б. ГусакО.А. Коротких О.В. КривендаВ.Л. Маринченко О.Б. Прокопенко О.О. Терлецький
Сервисы для юристов