ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В.,суддів:Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом державного підприємства «Макіїввугілля» (далі - Підприємство) до виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - відділення Фонду, Фонд відповідно) про визнання протиправним та часткове скасування рішення,
встановила:
У листопаді 2011 року Підприємство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним і частково скасувати рішення відділення Фонду від 27 жовтня 2011 року № 252, згідно з яким позивачу не прийнято до зарахування витрати в сумі 1135 грн 79 коп. за період до 1 січня 2011 року та 3623 грн 12 коп. за період після 1 січня 2011 року через те, що ці витрати проведені з порушенням статті 53 Закону України від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (далі - Закон № 2240-ІІІ), пункту 20 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2011 року № 1266 (далі - Порядок обчислення зарплати), та накладено штраф у розмірі 50 % неправомірно витрачених страхових коштів та/або вартості наданих соціальних послуг за період до 1 січня 2011 року у сумі 1135 грн 70 коп. та за період після 1 січня 2011 року у сумі 1811 грн 56 коп.
Позов мотивовано тим, що відділення Фонду провело перевірку дотримання Підприємством порядку використання страхових коштів, направлених на виплату допомоги застрахованим особам, за результатами якої складено акт від 11 жовтня 2011 року № 485 та прийнято рішення від 27 жовтня 2001 року № 252 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. Вказана перевірка, на думку позивача, була проведена з порушенням вимог Закону № 2240-ІІІ та Порядку обчислення зарплати. Позивач вважає, що рішення № 252 є незаконним в частині повернення коштів в сумі 4374 грн 30 коп. та в частині застосування фінансових (штрафних) санкцій в сумі 2187 грн 15 коп., всього на суму 6561 грн 45 коп.
Відділення Фонду вважає, що внаслідок неправильно підрахованих годин тимчасової непрацездатності, які підлягають оплаті за індивідуальним графіком роботи працівників, позивач допустив переплату допомоги працівникам за 2010 рік по 7 листкам непрацездатності на суму 824 грн 82 коп. та за 2011 рік по 23 листкам непрацездатності на суму 2594 грн 48 коп., яка сталася через неправильне включення до періоду непрацездатності робочих годин наступної доби зміни, які не входили до періоду непрацездатності. Зокрема, відділення Фонду вважає, що працівнику слід компенсувати за рахунок Фонду втрачений заробіток за пропущені через хворобу робочі години не протягом зміни, а лише ту їх частину, що припадає на період непрацездатності.
Донецький окружний адміністративний суд постановою від 4 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалами Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року та Вищого адміністративного Суду України від 6 березня 2014 року, позовні вимоги задовольнив.
Своє рішення суди мотивували тим, що законодавством обумовлено лише те, що перші п'ять днів тимчасової непрацездатності оплачуються за рахунок коштів підприємства, установи, організації, а за рахунок коштів Фонду оплачується решта днів тимчасової непрацездатності й поділ змін на частини для оплати листків непрацездатності застрахованої особи залежно від графіку виходу працівника на роботу, у тому числі у випадках багатозмінного режиму роботи, Порядком обчислення зарплати не передбачено.
У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), відділення Фонду просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від
6 березня 2014 року, справу направити на новий касаційний розгляд.
На обґрунтування заяви додано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 5 березня 2014 року, яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування норм права у подібних правовідносинах.
Вищий адміністративний суд України, допускаючи цю справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що у порівнюваному рішенні касаційного суду по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано положення частини другої статті 35 та частини другої статті 53 Закону № 2240-ІІІ у системному зв'язку з положеннями Порядку обчислення зарплати в частині нарахування та виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованим особам за всі робочі години зміни, а не за робочі години доби в зміні, які припадають на період непрацездатності.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про таке.
У справі, що розглядається, суди встановили, що з 4 жовтня 2010 року по 11 листопада 2011 року відділення Фонду провело перевірку відокремленого підрозділу «Ордена Трудового Червоного Прапора Шахтоуправління ім. В.І. Леніна «Державного підприємства «Макіїввугілля» з питань дотримання порядку використання страхових коштів Фонду, призначених для виплати допомоги застрахованим особам за період з 1 жовтня 2010 року по 1 вересня 2011 року. За результатами перевірки складено акт від 11 жовтня 2011 року № 485, яким встановлено порушення статей 48, частини другої статті 35, частини другої статті 53 Закону № 2240-ІІІ, а саме - нарахування допомоги за неправильно підраховані години тимчасової непрацездатності, які підлягають оплаті за індивідуальним графіком роботи працівників за 2010 рік по 7 листкам непрацездатності на суму 824 грн 82 коп. та за 2011 рік по 23 листкам непрацездатності на суму 3549 грн 48 коп.; на підставі вказаного акта прийнято рішення від 27 жовтня 2011 року № 252 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку із втратою працездатності. У додатках 9, 10 до акта перевірки зазначено, що Фонд зайво нарахував допомогу за 2010-2011 роки за загаченим у переліку особам.
Суди визнали, що перші п'ять днів тимчасової непрацездатності оплачуються за рахунок коштів підприємства, установи, організації, а за рахунок коштів Фонду оплачується решта днів тимчасової непрацездатності й поділ змін на частини для оплати листків непрацездатності застрахованої особи залежно від графіку виходу працівника на роботу, у тому числі у випадках багатозмінного режиму роботи Порядком обчислення зарплати не передбачено.
В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 5 березня 2014 року (справа № К/800/52559/13), яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, йдеться про те, що оплатою робочої зміни, яка графіком змінності у повному обсязі припадає на добу працездатності застрахованої особи, страхувальник виходить за межі випадку тимчасової непрацездатності та оплачує дні роботи працездатної особи, тобто відшкодовує заробіток, який фактично не було втрачено. У цьому випадку суд визначив порядок нарахування сум страхових виплат та оплати за перші п'ять днів тимчасової непрацездатності застрахованим особам за рахунок коштів роботодавця відповідно до пункту 20 Порядку обчислення зарплати.
Аналіз судового рішення, на яке посилається заявник, обґрунтовуючи заяву, дає підстави вважати, що правовідносини, які виникли між сторонами у цьому спорі, не подібні до спірних відносин у справі, що розглядається, оскільки це рішення ухвалено за інших фактичних обставин справи, установлених судами. Відмінність між фактичними обставинами у справі, про перегляд рішення у якій подано заяву, і у справі, рішення у якій надано для порівняння, не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Згідно з частиною першою статті 244 КАС Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.
З огляду на наведене, керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
постановила:
У задоволенні заяви виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. Кривенко
Судді: М.І. Гриців М.Б. Гусак
Сервисы для юристов