П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2016 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
головуючого Яреми А.Г., суддів:Гуменюка В.І.,Лященко Н.П., Охрімчук Л.І.,Сімоненко В.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ майна подружжя за заявою ОСОБА_7 про перегляд рішення Апеляційного суду Сумської області від 3 червня 2015 року, ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 вересня 2015 року,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2014 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовною заявою, посилаючись на те, що із червня 1995 року до травня 2012 року він та ОСОБА_6 перебували у шлюбі, за час якого, крім іншого майна, придбали нежитлову будівлю площею 7,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_1.
Оскільки ОСОБА_6 зареєструвала право власності на це майно після розірвання шлюбу і не визнає його прав на це майно, ОСОБА_7 з урахуванням уточнених вимог просив визнати за ним право власності на
Ѕ частину вказаної нежитлової будівлі; зобов'язати ОСОБА_6 передати йому ключі від вхідних дверей спірного приміщення і заборонити їй чинити перешкоди у користуванні спільним сумісним майном подружжя.
У серпні 2014 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовною заявою, посилаючись на те, що Глухівський міськрайонний суд Сумської області рішенням від 22 листопада 2012 року провів між нею та ОСОБА_7 поділ спільного майна. Однак до переліку спільного майна не було включене нерухоме майно, придбане під час перебування у шлюбі, яке підлягало поділу між ними, а саме: земельна ділянка, розташована на АДРЕСА_2; гаражний бокс у АДРЕСА_3. Крім того, 19 жовтня 2005 року ОСОБА_7 як орендар та Глухівська міська рада Сумської області уклали договір оренди землі, що знаходиться на АДРЕСА_4, з якого убачається, що на орендованій ОСОБА_7 земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, які належать орендарю на праві власності, зокрема приміщення кафе-бару з господарськими будівлями.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_6 просила визнати за нею право власності на вказану земельну ділянку та на частину коштів, що знаходилися на особовому рахунку ОСОБА_7 в банківській установі, за ОСОБА_7 - право власності на гаражний бокс та нежитлову будівлю; стягнути із ОСОБА_7 на її користь компенсацію її частки у спільному майні в розмірі 184 тис. 550 грн і Ѕ частину грошових коштів, витрачених на закупівлю товарно-матеріальних цінностей.
Глухівський міськрайонний суд Сумської області ухвалами від 11 березня 2015 року залишив без розгляду позов ОСОБА_7 і позовні вимоги
ОСОБА_6 про визнання права власності на Ѕ частину грошових коштів, витрачених на закупівлю товарно-матеріальних цінностей.
Той же суд заочним рішенням від 11 березня 2015 року позов
ОСОБА_6 задовольнив частково: ухвалив визнати за ОСОБА_6 право власності на Ѕ частину спірної земельної ділянки вартістю 99 тис. 350 грн;
Ѕ частину нежитлової будівлі вартістю 271 тис. 100 грн; Ѕ частину гаража вартістю 12 тис. 800 грн; стягнути із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6
4 тис. 364 грн 67 коп. понесених судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Глухівський міськрайонний суд Сумської області ухвалою від 15 квітня 2015 року заяву ОСОБА_7 про перегляд заочного рішення суду залишив без задоволення.
Апеляційний суд Сумської області рішенням від 3 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 вересня 2015 року, вказане заочне рішення суду першої інстанції в частині визнання права власності на Ѕ частину земельної ділянки, нежитлової будівлі, гаражного боксу та розподілу судових витрат змінив. Визнав за ОСОБА_6 право власності на земельну ділянку, за ОСОБА_7 - право власності на нежитлову будівлю з господарськими будівлями та гаражний бокс. Стягнув із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 грошову компенсацію у розмірі 184 тис. 550 грн, компенсацію судових витрат у розмірі 4 тис. 364 грн
67 коп. У решті рішення суду залишив без змін. Стягнув з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 1 тис. 448 грн 81 коп. компенсації судових витрат, понесених нею при поданні апеляційної скарги.
У заяві ОСОБА_7 про перегляд судових рішень порушується питання про скасування рішення апеляційного суду й ухвали суду касаційної інстанції та залишення в силі заочного рішення суду першої інстанції з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме частин четвертої, п'ятої статті 71 Сімейного кодексу України (далі - СК України), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
На підтвердження зазначеної підстави подання заяви
ОСОБА_7 посилається на ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від:
29 січня 2014 року у справі за позовом фізичної особи до фізичної особи про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ, визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації (№ 6-52169св13);
12 лютого 2014 року у справі за позовом фізичної особи до фізичної особи, третя особа - публічне акціонерне товариство «Мегабанк», про поділ майна подружжя (№ 6-46518св13);
19 березня 2014 року у справі за позовом фізичної особи до фізичної особи, треті особи: прокуратура Голосіївського району м. Києва, орган опіки та піклування Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, та припинення права на частку у спільному майні (№ 6-52766св13);
6 травня 2015 року у справі за позовом фізичної особи до фізичної особи про поділ майна подружжя (№ 6-4280св15);
10 червня 2015 року у справі за позовом фізичної особи до фізичної особи про поділ майна подружжя, припинення права власності та стягнення грошових коштів (№ 6-2891св15).
Так, за результатами розгляду касаційної скарги у справі № 6-52169св13 суд касаційної інстанції ухвалою від 29 січня 2014 року скасував судові рішення судів інших інстанцій і передав справу на новий судовий розгляд. При цьому цей суд зазначив про допущені судами порушення вимог процесуального закону щодо встановлення судом фактичних обставин справи.
Сервисы для юристов