П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Прокопенка О.Б.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,
за участю:
позивача ОСОБА_5,
представників:
позивача - ОСОБА_6,
Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) - Белінської О.В.,
Верховної Ради України (далі - ВРУ) - Лаптієва А.М., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до ВРЮ, ВРУ про визнання незаконними та скасування рішення і постанови,
в с т а н о в и л а:
У травні 2016 року ОСОБА_5 звернулася до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до ВРЮ та ВРУ, у якому просила:
- визнати незаконним та скасувати рішення ВРЮ від 16 липня 2015 року № 225/0/15-15 про внесення подання до ВРУ про звільнення ОСОБА_5 з посади судді господарського суду
міста Севастополя у зв'язку з поданням заяви про звільнення за власним бажанням;
- визнати незаконною та скасувати Постанову ВРУ від
12 листопада 2015 року № 788-VІІІ «Про звільнення суддів» (далі - Постанова № 788-VІІІ) в частині звільнення її (ОСОБА_5) з посади судді господарського суду міста Севастополя у зв'язку з поданням заяви про звільнення з посади за власним бажанням.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ВРЮ, розглядаючи заяву про звільнення ОСОБА_5 з посади судді за власним бажанням, попередньо не з'ясувала дійсне волевиявлення судді, зокрема, чи не було стороннього впливу на неї або примусу. Позовні вимоги у частині, заявленій до ВРУ, обґрунтовані тим, що на порушення Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України від 10 лютого 2010 року
№ 1861-VI (далі - Регламент ВРУ), ВРУ не забезпечила право судді на участь у засіданні.
Суд установив, що Указом Президента України від 12 червня 2003 року № 525/2003 ОСОБА_5 призначено суддею господарського суду Херсонської області в межах п'ятирічного строку, а Постановою ВРУ від 18 грудня 2008 року № 695-VІ (далі - Постанова № 695-VІ) обрано суддею того ж суду безстроково. Указом Президента України від 14 січня 2011 року № 44/2011 (далі - Указ № 44/2011) вона переведена на посаду судді господарського суду міста Севастополя.
ОСОБА_5 звернулася до ВРУ через ВРЮ із заявою про звільнення її з посади судді господарського суду міста Севастополя за власним бажанням відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України, у якій зазначалось також, що при прийнятті рішення про звільнення стороннього впливу на неї та примусу не було. До заяви додала копії документів: паспорта, дипломів та додатків до них, трудової книжки, Указу Президента України від 12 червня 2003 року № 525/2003, Постанови ВРУ № 695-VІ, Указу № 44/2011.
16 липня 2015 року ВРЮ розглянула матеріали про звільнення ОСОБА_5 з посади судді та прийняла рішення про внесення подання до ВРУ, яке було направлене до ВРУ 3 серпня 2015 року. У поданні ВРЮ зазначено, що підставою для розгляду питання про звільнення ОСОБА_5 з посади судді стала її власна заява. Стороннього впливу або примусу на неї при прийнятті рішення про звільнення не виявлено.
12 листопада 2015 року на пленарному засіданні ВРУ відповідно до статті 122 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій та статус суддів» (у редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2453-VІ) та статті 216-1 Регламенту ВРУ розглянула питання згідно з волевиявленням ОСОБА_5 та прийняла рішення про звільнення її з посади судді господарського суду міста Севастополя.
Вищий адміністративний суд України постановою від 24 червня 2016 року відмовив у задоволенні позову.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, ОСОБА_5 звернулась із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
На думку позивача та її представника, постанова суду, про перегляд якої подано заяву, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні позивач та її представник підтримали заяву та навели доводи на її обґрунтування.
Представник ВРУ у своїх поясненнях стверджував, що Постанова № 788-VІІІ у частині звільнення позивача прийнята ВРУ в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, у зв'язку з чим підстав визнавати її незаконною та скасовувати немає.
Сервисы для юристов