П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 січня 2014 року м. КиївСудова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого суддів: Яреми А.Г., Григор'євої Л.І., Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Онопенка В.В., Охрімчук Л.І., Патрюка М.В., Сеніна Ю.Л., - розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_9 до публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про стягнення суми вкладу та відшкодування моральної шкоди за заявою публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про перегляд рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 липня 2013 року,
в с т а н о в и л а :
У березні 2011 року ОСОБА_9 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк») про стягнення суми вкладу та відшкодування моральної шкоди.
Зазначала, що 13 вересня 2005 року між нею та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладено депозитний договір із сумою вкладу 3 537 доларів США, що підтверджується ощадною книжкою, виданою їй банком. У подальшому вона неодноразово вносила на депозитний рахунок грошові кошти в доларах США. Останнього разу, 3 серпня 2008 року, нею внесено на депозитний рахунок 60 тис. доларів США. 11 жовтня 2008 року вона зняла з депозитного рахунку 40 тис. доларів США, після чого остаточний залишок коштів на вказаному депозитному рахунку становив 522 773 долара США.
У червні 2009 року звернулась до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» з вимогою про надання виписки про рух грошових коштів на зазначеному депозитному рахунку. Листом ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» від 6 липня 2009 року її було повідомлено про те, що вказаний рахунок не відкривався, грошові кошти до банку не вносились.
10 лютого 2011 року вона звернулась до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» з вимогою про видачу належних їй грошових коштів у розмірі 522 773 долара США.
Посилаючись на те, що ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відмовляється повернути їй суму банківського вкладу, що свідчить про невиконання з його боку зобов'язань за договором банківського вкладу, просила стягнути з банку суму вкладу в розмірі 522 773 долара США та 50 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.
У процесі розгляду справи змінивши підстави позову й уточнивши позовні вимоги, просила на підставі статті 1172 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) стягнути з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на її користь 484 257 доларів США на відшкодування шкоди, завданої їй у зв'язку з неповерненням коштів, які були внесені нею до банку як вклад, без урахування нарахованих банком процентів, та 5 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що внаслідок привласнення грошових коштів працівниками ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»: ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, яких притягнуто як обвинувачених і яким пред'явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого частиною п'ятою статті 191 Кримінального кодексу України, їй заподіяно збитки.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 10 жовтня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_9 задоволено: стягнуто з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь ОСОБА_9 3 870 811 грн 48 коп. збитків та 5 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням апеляційного суду Донецької області від 14 листопада 2012 року рішення Київського районного суду м. Донецька від 10 жовтня 2012 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 відмовлено.
Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 липня 2013 року рішення апеляційного суду Донецької області від 14 листопада 2012 року скасовано; рішення Київського районного суду м. Донецька від 10 жовтня 2012 року скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог, у решті - рішення Київського районного суду м. Донецька від 10 жовтня 2012 року залишено в силі.
У заяві про перегляд рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 липня 2013 року ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» порушує питання про скасування зазначеного рішення та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_9, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції статей 1059, 1172 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
В обґрунтування заяви ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» надало ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2011 року й від 22 лютого 2012 року та ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 3 лютого 2010 року, в яких, на його думку, по-іншому застосовано зазначені правові норми.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 листопада 2013 року цивільну справу за позовом ОСОБА_9 до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про стягнення суми вкладу та відшкодування моральної шкоди допущено до провадження Верховного Суду України в порядку глави 3 розділу V Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За змістом статті 360-4 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи Верховним Судом України і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 13 вересня 2005 року ОСОБА_9 видано ощадну книжку, в якій відображені відомості про грошовий вклад.
За повідомленням ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» депозитний договір банківського вкладу з ОСОБА_9 не укладався, зазначений в ощадній книжці рахунок відкритий на ім'я іншої особи, грошові кошти до каси банку не надходили.
Відповідно до акта про результати проведеного службового розслідування за фактом порушень у роботі сектору вкладних операцій (центральної каси) від 12 травня 2009 року записи в ощадній книжці, виданій ОСОБА_9, щодо руху коштів були виконані контролерами ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12
За цим фактом порушено кримінальну справу, та постановою старшого слідчого в ОВС СУ ГУМВС України у Донецькій області від 3 листопада 2009 року ОСОБА_9 визнано потерпілою. Постановами старшого слідчого в ОВС СУ ГУМВС України у Донецькій області від 10 березня 2010 року та від 12 березня 2010 року ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 притягнуто як обвинувачених і пред'явлено їм обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого частиною п'ятою статті 191 Кримінального кодексу України - заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_9, суд першої інстанції, з висновком якого погодився касаційний суд, дійшовши висновку про те, що видача банком ощадної книжки підтверджує укладення договору банківського вкладу та внесення грошових сум, вважав, що на користь позивачки підлягають стягненню завдані їй збитки в розмірі банківського вкладу на підставі статей 1058-1060, 1172 ЦК України.
Разом із тим в ухвалі колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 3 лютого 2010 року, яка надана заявником як приклад, суд касаційної інстанції скасував ухвалені у справі судові рішення й передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції з тих підстав, що суди попередніх інстанцій не визначились із характером спірних правовідносин і правовою нормою, що підлягає застосуванню, та, установивши наявність між сторонами договірних правовідносин, поклали на відповідача відповідальність за порушення договірних зобов'язань на підставі статей 611, 612, 625 ЦК України, одночасно застосувавши положення статті 1172 ЦК України, якою передбачена відповідальність у деліктних правовідносинах;
в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2011 року, яка надана заявником як приклад, суд касаційної інстанції зазначив, що існування лише ощадної книжки без підтвердження внесення до банку грошових коштів не свідчить про укладення договору банківського вкладу, скасував ухвалені у справі судові рішення й передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з порушенням судами норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору про повернення безпідставно списаних банком грошових коштів із банківського вкладу з підстав, передбачених статтею 1064 ЦК України;
в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2012 року, яка надана заявником як приклад, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування статті 1172 ЦК України, оскільки вина працівника банку в завданні шкоди позивачу не доведена, а також про відсутність підстав для стягнення з банку коштів за вкладом, тому що не доведено внесення коштів до каси банку.
Сервисы для юристов