Постанова ВСУ від 28.01.2015 року у справі №6-229цс14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2015 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г., суддів:Григор'євої Л.І.,Охрімчук Л.І.,Сеніна Ю.Л., Гуменюка В.І.,Романюка Я.М.,Сімоненко В.М.,- Лященко Н.П., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агротех" до державного підприємства "Оникіївське лісове господарство", ОСОБА_9 про відшкодування шкоди, за заявою державного підприємства "Оникіївське лісове господарство" про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 листопада 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Агротех" (далі - ТОВ "Агротех") звернулося до суду з позовом до державного підприємства "Оникіївське лісове господарство" (далі - ДП "Оникіївське лісове господарство"), ОСОБА_9 про відшкодування шкоди.

Зазначало, що 20 жовтня 2012 року о 12 год. 30 хв. рухаючись по вул. Чкалова у с. Тишківка Добровеличківського району Кіровоградської області водій ОСОБА_9 перебуваючи з ДП "Оникіївське лісове господарство" у трудових відносинах та керуючи автомобілем ВАЗ 21214, номерний знак НОМЕР_1, який належить на праві власності товариству, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння не дотримався безпечної швидкості руху і допустив зіткнення з автомобілем "TOYOTA HILUX 2.5 L", номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_10, що перебуває у власності ТОВ "Агротех", чим порушив вимоги пунктів 2.5, 13.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР). В результаті дорожно - транспортної пригоди (далі - ДТП) автомобілі отримали механічні пошкодження. Розмір майнової шкоди складає 158 764 грн. 86 коп. Відшкодувати шкоду у добровільному порядку відповідачі відмовились.

Постановою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 10 грудня 2012 року ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Уточнивши позовні вимоги ТОВ "Агротех" просило стягнути з ДП "Оникіївське лісове господарство" 150 тис. грн на відшкодування майнової шкоди та 21 600 грн упущеної вигоди; з ОСОБА_9 - 8 764 грн 86 коп. на відшкодування майнової шкоди.

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 8 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 23 жовтня 2014 року, позов ТОВ "Агротех" задоволено частково: стягнуто з ДП "Оникіївське лісове господарство" на користь ТОВ "Агротех" 149 483 грн 04 коп. на відшкодування матеріальної шкоди; у задоволенні решти позовних вимог ТОВ «Агротех» відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 листопада 2014 року відмовлено ДП "Оникіївське лісове господарство" у відкритті касаційного провадження на піставі пункту 5 частини 4 статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 листопада 2014 року ДП "Оникіївське лісове господарство" порушує питання про скасування судових рішень та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову в частині відшкодування шкоди з ДП "Оникіївське лісове господарство" з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 355 ЦПК України, - неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме: частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення ДП "Оникіївське лісове господарство" посилається на рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 серпня 2011 року.

ДП "Оникіївське лісове господарство" указує на те, що правові висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про застосування норм матеріального права, покладені в основу судового рішення у справі, яка переглядається, не є однаковими з висновками, зробленими судом касаційної інстанції в наданих для прикладу судових рішеннях, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ДП "Оникіївське лісове господарство" Іванової І.А. перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 1 частини 1 статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 20 жовтня 2012 року о 12 год. 30 хв. рухаючись по вул. Чкалова у с. Тишківка Добровеличківського району Кіровоградської області водій ОСОБА_9 перебуваючи з ДП "Оникіївське лісове господарство" у трудових відносинах та керуючи автомобілем ВАЗ 21214, номерний знак НОМЕР_1, який належить на праві власності товариству, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння не дотримався безпечної швидкості руху і допустив зіткнення з автомобілем "TOYOTA HILUX 2.5 L", номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_10, що перебуває у власності ТОВ "АГРОТЕХ", чим порушив вимоги пунктів 2.5, 13.1 ПДР. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 10 грудня 2012 року ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Частково задовольняючи позов ТОВ "Агротех" суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив лише із факту перебування ОСОБА_9 в трудових відносинах з відповідачем. Зазначивши при цьому, що не впливають на виникнення обов'язку власника джерела підвищеної небезпеки відшкодувати заподіяну шкоду такі обставини як: у робочий чи не у робочий час працівником було заподіяно шкоду; чи було джерело підвищеної небезпеки ввірено працівнику у процесі виконання ним трудових обов'язків, чи він самовільно використовував його у своїх особистих цілях.

Разом із тим у іншій справі, яка виникла з подібних правовідносин - відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, за аналогічних обставин суд касаційної інстанції в рішенні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 серпня 2011 року дійшов протилежного висновку про необхідність з'ясування зазначених обставин та встановивши, що ДТП сталася у вихідний день, не під час виконання працівником своїх трудових обов'язків, а при використанні автомобіля у власних цілях, дійшов висновку про відсутність передбачених статтею 1172 ЦК України підстав для покладення відповідальності за шкоду, завдану в результаті ДТП на роботодавця.

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових ) обов'язків.

Отже відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обовязків.

При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.

Висновки суду, у справі яка переглядається, зроблені без врахування зазначених вимог закону.

Крім того, поза увагою суду залишилися і вимоги ст. 16 ЦПК України відповідно до яких не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Ураховуючи викладене, ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 вересня 2014 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.