П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 червня 2016 року м. Київ
Судові палати у цивільних та господарських справах
Верховного Суду України в складі:
головуючогоЯреми А.Г.,суддів:Барбари В.П.,Берднік І.С.,Гуменюка В.І.,Ємця А.А.,Жайворонок Т.Є.,Колесника П.І.,Лященко Н.П.,Охрімчук Л.І.,Потильчака О.І.,Романюка Я.М.,Сімоненко В.М.,Шицького І.Б.,розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за заявою приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про перегляд рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 серпня
2015 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 8 жовтня 2015 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 січня 2016 року,
в с т а н о в и л и:
У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеною позовною заявою, посилаючись на те, що 15 травня 2014 року на перехресті
вул. Лайоша Гавро та Приозерної у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), унаслідок якої автомобіль «Москвич-2140», яким керував ОСОБА_2, зіткнувся з належним ОСОБА_1. на праві власності автомобілем Volkswagen Tiguan. Оболонський районний суд м. Києва постановою
від 13 червня 2014 року водія ОСОБА_2 визнав винним у порушенні Правил дорожнього руху (далі - ПДР), що призвело до пошкодження транспортних засобів, та притягнув до адміністративної відповідальності відповідно до
статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України). Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2. була застрахована у приватному акціонерному товаристві «Українська охоронно-страхова компанія» (далі - ПрАТ «УОСК»).
16 травня 2014 року ОСОБА_1 звернулась до ПрАТ «УОСК» із заявою про ДТП щодо здійснення страхового відшкодування.
Згодом від ПрАТ «УОСК» надійшов лист про прийняття рішення щодо виплати ОСОБА_1. страхового відшкодування в розмірі 12 тис. 892 грн
71 коп. Франшиза за страховим полісом становить 1 тис. грн.
Ремонтні роботи були проведені спеціалістами дилерської організації - станцією технічного обслуговування товариства з обмеженою відповідальністю «Автосоюз» (далі - ТОВ «Автосоюз», СТО ТОВ «Автосоюз» відповідно). Вартість проведеного ремонту складала 17 тис. 106 грн 20 коп., які були сплачені позивачкою.
Заяву про здійснення страхового відшкодування позивачка подала
27 червня 2014 року. Страховик відповідно до вимог пункту 36.2 статті 36 Закону України від 1 липня 2004 № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) повинен був виплатити суму страхового відшкодування не пізніш як через 90 днів з дня отримання такої заяви.
Однак на момент звернення до суду із зазначеним позовом ПрАТ «УОСК» не здійснило страхової виплати.
Вважаючи, що страхова компанія не виконала своїх зобов'язань, не виплатила суми страхового відшкодування в межах 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, ОСОБА_1, уточнивши позовні вимоги, просила стягнути: з ОСОБА_2 на свою користь суму франшизи в розмірі
1 тис. грн; з ПрАТ «УОСК» на свою користь суму страхового відшкодування за завдані матеріальні збитки в розмірі 16 тис. 106 грн 20 коп.; пеню в розмірі 5 тис. 696 грн 30 коп.; інфляційні нарахування в розмірі 8 тис. 956 грн 66 коп.;
3% річних у розмірі 393 грн 17 коп.
Оболонський районний суд м. Києва ухвалою від 20 серпня 2015 року постановив залишити без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1. до
ОСОБА_2
Це й же суд рішенням від 20 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 8 жовтня 2015 року, позов задовольнив, ухвалив: стягнути з ПрАТ «УОСК» на користь ОСОБА_1. суму страхового відшкодування за завдану матеріальну шкоду в розмірі 16 тис. 106 грн 20 коп.; пеню в розмірі 5 тис. 696 грн 30 коп.; інфляційні нарахування в розмірі 8 тис. 965 грн 66 коп.; 3% річних у розмірі 393 грн 17 коп. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 14 січня 2016 року постановила рішення місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.
У заяві ПрАТ «УОСК» про перегляд судових рішень порушується питання про скасування судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
На підтвердження зазначеної підстави подання заяви ПрАТ «УОСК» посилається на постанову Вищого господарського суду України від 9 березня 2016 року (№ 910/20198/15) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» до ПрАТ «УОСК» про стягнення коштів.
Так, приймаючи постанову від 9 березня 2016 року (№ 910/20198/15), суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій у частині стягнення зі страхової компанії на корись потерпілого 3 % річних та інфляційних нарахувань і ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову, виходив з того, що положення статті 625 ЦК України не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, адже відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає із зобов'язальних відносин. Обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843684/ed_2016_02_28/pravo1/T030435.html?pravo=1>), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844316/ed_2016_02_28/pravo1/T030435.html?pravo=1>), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.
Натомість у справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими задоволено позовні вимоги про стягнення суми страхового відшкодування, пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань, керувався тим, що страхова компанія не виконала своїх зобов'язань щодо сплати позивачці страхового відшкодування, а тому існують правові підстави для стягнення зазначених коштів згідно зі статтею 625 ЦК України. При цьому суди вважали помилковим посилання відповідача на існування між Чистовою О.О. та ПрАТ «УОСК» деліктних правовідносин, оскільки зобов'язання страховика в разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, а тому таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена статтею 625 ЦК України.
Сервисы для юристов