Постанова ВСУ від 27.05.2026 року у справі №910/16375/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/16375/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий (доповідач), Багай Н. О., Зуєв В. А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Фобос»

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 (головуючий суддя Кравчук Г. А., судді Гаврилюк О. М., Хрипун О. М.)

про відмову у виправленні описки у постанові Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2026

у справі № 910/16375/23

за позовом Служби безпеки України

до Приватного підприємства «Фобос»

про стягнення коштів,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог та ухвалених судових рішень

1. Служба безпеки України звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Фобос» про стягнення коштів.

2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 у справі № 910/16375/23 цей позов було задоволено.

3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2026 зазначене рішення суду першої інстанції змінено, його резолютивну частину викладено в редакції, згідно з якою позов задоволено частково, в іншій частині позову відмовлено.

4. Щодо розподілу судових витрат у тексті цієї постанови зазначено, що судовий збір за подання позову та за подання апеляційної скарги покладається на Приватне підприємство «Фобос».

5. У подальшому відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про виправлення описки у постанові Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2026, яку мотивував тим, що цією постановою зменшено розмір заявлених Службою безпеки України до стягнення штрафних санкцій внаслідок чого з Приватного підприємства «Фобос» на користь позивача підлягає стягненню судовий збір з урахуванням зменшення розміру задоволених позовних вимог, а тому суду слід виправити описку щодо стягнення з відповідача судового збору у розмірі, який не відповідає наведеному.

6. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 у задоволенні вказаної заяви було відмовлено.

7. Постановляючи цю ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що виправлення допущених у рішенні, постанові, ухвалі описок, арифметичних помилок допускається, якщо при цьому не зачіпається суть судового рішення.

8. Водночас суд зауважив, що у разі, коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (постанова Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 910/143/19). Тож у випадку зменшення неустойки на підставі статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України судовий збір покладався на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

9. Ураховуючи викладене, апеляційний господарський суд у задоволенні заяви Приватного підприємства «Фобос» про виправлення описки відмовив.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга, її узагальнені доводи та вимоги

10. Приватне підприємство «Фобос» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 скасувати, а справу № 910/16375/23 передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для розгляду заяви відповідача про виправлення описки.

11. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

12. На обґрунтування своїх доводів та вимог відповідач у касаційній скарзі зазначає, що норми ГПК України не містять будь-яких особливостей розподілу судових витрат у справах за позовами про стягнення штрафних санкцій (зокрема, щодо випадків зменшення їх розміру судом), а стаття 129 цього Кодексу визначає єдиний критерій їх розподілу пропорційність до розміру задоволених позовних вимог.