П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2016 року м. Київ
Судові палати у цивільних та господарських справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Яреми А.Г., суддів:Барбари В.П.,Берднік І.С.,Гуменюка В.І., Ємця А.А.,Жайворонок Т.Є.,Колесника П.І., Охрімчук Л.І.,Потильчака О.І.,Романюка Я.М., Сімоненко В.М.,Шицького І.Б., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_13 до приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство Юстиція», Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, ОСОБА_14, треті особи: публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», про визнання прилюдних торгів недійсними, визнання недійсними та скасування протоколу проведення прилюдних торгів й акта державного виконавця про реалізацію арештованого майна за заявами ОСОБА_14 про перегляд рішення Апеляційного суду Львівської області від 9 вересня 2014 року, ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
від 11 лютого 2015 року,
в с т а н о в и л и:
У жовтні 2013 року ОСОБА_13 звернулася до суду із зазначеною позовною заявою, посилаючись на те, що їй на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 27 вересня
2013 року позивачці стало відомо, що її квартиру було продано на прилюдних торгах 20 вересня 2013 року. Прилюдні торги були проведені з порушенням Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (далі - Тимчасове положення), оскільки її, як боржника, не було повідомлено про дату, час та місце проведення прилюдних торгів, а також про стартову ціну реалізації майна; лот виставлено на торги за наявності одного учасника; повторні прилюдні торги відбулися раніше, ніж через місяць від часу проведення перших прилюдних торгів; встановлений переможець торгів не запропонував ціну, вищу за стартову.
На підставі наведеного, ОСОБА_13 просила: визнати недійсними прилюдні торги, проведенні 20 вересня 2013 року приватним підприємством «Спеціалізоване підприємство Юстиція» (далі - ПП «СП Юстиція») з реалізації квартири АДРЕСА_1 визнати недійсним та скасувати протокол проведення прилюдних торгів № 03/301/13/і-6, затверджений директором Львівської філії ПП «СП Юстиція»; визнати недійсним та скасувати акт державного виконавця від 23 вересня 2013 року про реалізацію арештованого майна.
Личаківський районний суд м. Львова рішенням від 26 березня 2014 року відмовив у задоволенні позову ОСОБА_13
Апеляційний суд Львівської області рішенням від 9 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 лютого 2015 року, зазначене рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення про задоволення позову, постановив: визнати недійсними прилюдні торги, проведені 20 вересня 2013 року ПП «СП Юстиція» з реалізації квартири АДРЕСА_1 визнати недійсним та скасувати протокол проведення прилюдних торгів № 03/301/13/і-6, затверджений 20 вересня 2013 року директором Львівської філії
ПП «СП Юстиція»; визнати недійсним та скасувати акт державного виконавця від 23 вересня 2013 року про реалізацію арештованого майна.
У заявах ОСОБА_14 про перегляд судових рішень порушується питання про скасування судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій і залишення в силі рішення суду першої інстанції з передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статей 33, 41-49 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-VI «Про іпотеку», статті 62 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження», пунктів 1.4, 4.2, 7.1, 7.2 Тимчасового положення.
На підтвердження зазначених підстав подання заяв ОСОБА_14 посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від:
23 грудня 2015 року (№ 6-28599св15) у справі за позовом фізичної особи до фізичної особи про визнання прилюдних торгів недійсними;
23 грудня 2015 року (№ 6-29947св15) у справі за позовом фізичної особи до Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції та інших про визнання прилюдних торгів недійсними, застосування наслідків недійсності правочину та відшкодування моральної шкоди;
20 січня 2016 року (№ 6-37442св15) у справі за позовом фізичної особи до ПП «СП Юстиція» та інших про визнання недійсними прилюдних торгів та акта про реалізацію арештованого майна з прилюдних торгів;
Крім того, ОСОБА_14 у заявах про перегляд судових рішень посилається на постанову Вищого господарського суду України від 9 грудня 2015 року (№ 903/255/15) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Топ Світ Ковель» до товариства з обмеженою відповідальністю «Топ Світ» та інших про визнання недійсними прилюдних торгів та свідоцтва про право власності, а також на постанови Верховного Суду України від:
18 листопада 2015 року (№ 6-28цс15) у справі за позовом фізичної особи до ПП «СП Юстиція» та інших про визнання недійсними прилюдних торгів та акта про реалізацію арештованого майна з прилюдних торгів;
16 грудня 2015 року (№ 6-1460цс15) у справі за позовом фізичної особи до ПП «СП Юстиція» та інших про визнання недійсними результатів аукціону з продажу магазину, визнання недійсним акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на магазин;
Так, ухвалюючи судові рішення від 23 грудня 2015 року (№ 6-28599св15, № 6-29947св15), 20 січня 2016 року (№ 6-37442св15), 9 грудня 2015 року
(№ 903/255/15), 18 листопада 2015 року (№ 6-28цс15), 16 грудня 2015 року
(№ 6-1460цс15) суди виходили з того, що норми Закону України «Про виконавче провадження» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_12_23/pravo1/T990606.html?pravo=1> дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов'язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_10_30/pravo1/T030898.html?pravo=1>. Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 45 цього Закону.
Натомість, у справі, яка переглядається, ухвалюючи рішення про задоволення позову, апеляційний суд, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, керувався тим, що судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не ухвалювалось, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми Закону України «Про іпотеку», ці правовідносини регулюються Законом України «Про виконавче провадження» та Тимчасовим положенням. Оскільки під час проведення прилюдних торгів порушено пункти 4.2, 4.6, 7.1 Тимчасового положення, відповідно до яких повторні прилюдні торги проводяться не раніше ніж через місяць від часу проведення перших прилюдних торгів; торги вважаються такими, що не відбулися, за наявності тільки одного покупця та якщо жоден із покупців не запропонував ціну, вищу за стартову ціну лота, то існують правові підстави для визнання прилюдних торгів недійсними, скасування протоколу про їх проведення й акта державного виконавця про реалізацію арештованого майна.
Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права та невідповідність оскаржуваного судового рішення суду касаційної інстанції викладеним у постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування в подібних правовідносинах норми матеріального права (пунктів 4.2, 4.6, 7.1 Тимчасового положення та статті 45 Закону України «Про іпотеку» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_282/ed_2014_10_30/pravo1/T030898.html?pravo=1>).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заявника, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України вважають, що заяви підлягають задоволенню з огляду на таке.
Суди у справі, яка переглядається, встановили, що 10 липня 2008 року між ОСОБА_13 та акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк»), укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_13 у кредит кошти в розмірі 24 тис. 500 дол. США зі сплатою 14,35 % річних та кінцевим терміном повернення коштів до 10 липня 2018 року.
Сервисы для юристов