Постанова ВСУ від 27.01.2026 року у справі №920/816/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року

м. Київ

cправа № 920/816/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Громадської організації «Мисливці Глухівщини»

на рішення Господарського суду Сумської області від 12.09.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 у справі

за позовом Громадської організації «Мисливці Глухівщини»

до Приватного підприємства «Аграрні Інвестиції»

про припинення дій, які порушують право на ведення мисливського господарства.

У судове засідання представники сторін не з`явилися.

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У червні 2025 року Громадська організація «Мисливці Глухівщини» (далі - позивач та/або ГО «Мисливці Глухівщини») звернулася до Господарського суду Сумської області з позовом до Приватного підприємства «Аграрні Інвестиції» (далі - відповідач та/або ПП «Аграрні Інвестиції»), в якому просила припинити дії щодо порушення права позивача на ведення мисливського господарства на земельних ділянках, які перебувають у користуванні відповідача, загальною площею 2195 га шляхом зобов`язання ПП «Аграрні Інвестиції» надати письмове погодження ГО «Мисливці Глухівщини» на надання у користування мисливських угідь на земельних ділянках площею 2195 га для ведення мисливського господарства в межах території Шалигинської селищної ради Сумської області.

1.2. На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на таке:

- ГО «Мисливці Глухівщини» з метою реалізації завдань, визначених Статутом та права, передбаченого статтею 11 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», звернулася до відповідача з листом від 03.04.2025 № 07 про погодження надання у користування мисливських угідь позивачу загальною площею 2195,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, які знаходяться у користуванні відповідача, на території Шалигинської селищної ради, проте відповідач листом від 08.04.2025 № 04/04-25 відмовив у наданні погодження на передачу у користування вказаних мисливських угідь, зазначивши, що ним надано погодження на передачу у користування згаданих мисливських угідь Товариству з обмеженою відповідальністю «Глухівське Українське товариство мисливців та рибалок» (далі - ТОВ «Глухівське Українське товариство мисливців та рибалок»), яке звернулося до підприємства про надання погодження набагато раніше, і повідомив, що Законом України «Про мисливське господарство та полювання» не передбачено, щоб одні й ті самі мисливські угіддя одночасно перебували в користуванні двох чи більше користувачів;

- вказані дії відповідача є такими, що порушують (обмежують) право позивача на спеціальне використання природних ресурсів (ведення мисливського господарства), на участь у діяльності щодо охорони навколишнього природного середовища, на здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища на території мисливських угідь, які перебувають у користуванні відповідача та розташовані на території Шалигинської селищної ради;

- відмова відповідача у погодженні надання позивачу в користування мисливських угідь за рахунок земель сільськогосподарського призначення загальною площею 2 195 га, розташованих на території Шалигинської селищної ради, суперечить вимогам частини шостої статті 41 Конституції України, частини другої статті 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 11, 21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», статей 9, 10, 38, 39 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» у частині надання погоджень користувачам мисливських угідь, які мають намір вести мисливське господарство на підвідомчій території, як одного з обов`язкових етапів із надання мисливських угідь для ведення мисливського господарства у користування та є формою реалізації його цивільних обов`язків;

- стаття 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» викладена таким чином, що: не встановлює будь-яких обмежень щодо кількості погоджень для користування мисливськими угіддями; не розкриває значення наявності погодження як відповідної перешкоди для інших претендентів на користування угіддями; не визначає порядку відкликання чи скасування вже наданого погодження; передбачає випадки переважного права на користування мисливськими угіддями (найбільш подібні правові висновки щодо таких правовідносин викладені у пунктах 40- 43 постанови Верховного Суду від 14.11.2023 у справі № 140/6122/22). Вказане свідчить про те, що при вирішенні питання про надання мисливських угідь у користування допускається наявність кількох претендентів, які можуть мати відповідні погодження від власників або користувачів земельних ділянок, а тому надання мисливських угідь ТОВ «Глухівське Українське товариство мисливців та рибалок» для ведення мисливського господарства на території Шалигинської селищної ради не перешкоджає наданню такого погодження і позивачу, оскільки остаточне рішення про надання чи відмову в наданні мисливських угідь буде приймати Сумська обласна рада як визначений законом орган;

- у свою чергу дії відповідача в частині безпідставного непогодження останнім заяви позивача унеможливлюють подальшу реалізацію його права на звернення до Сумської обласної ради для остаточного ухвалення рішення про надання чи відмову у наданні в користування мисливських угідь та є свідченням порушення у забезпеченні рівних прав усім бажаючим у доступі до користування мисливськими угіддями та порушує його право на можливість здійснювати ведення мисливського господарства;

- надання відповідачем погодження позивачу на надання у користування мисливських угідь жодним чином не порушує його права власності, не припиняє його права власності (користування) земельними ділянками, не змінює їх цільового призначення, не впливає на їх використання та не створює будь-яких обмежень щодо їх подальшого використання, натомість відмова в наданні погодження на надання у користування мисливських угідь безпосередньо порушує права й охоронювані інтереси позивача на участь в отриманні у користування мисливських угідь для ведення мисливського господарства та спеціального використання природних ресурсів (диких тварин мисливського фонду) на загальних підставах і, відповідно, потребує захисту;

- організація користувачем мисливських угідь діяльності щодо ведення мисливського господарства на певних територіях, у тому числі й на території ведення бойових дій чи можливих бойових дій, є правом користувача мисливських угідь, та, відповідно, саме він буде нести відповідальність за настання всіх ймовірних негативних наслідків і ризиків від цієї діяльності.

1.3. Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що:

- позивач не обґрунтував позовні вимоги та не послався на жодний нормативно-правовий акт, який би зобов`язував відповідача надати погодження на передачу мисливських угідь у користування, а також на жодну постанову Верховного Суду чи Верховного Суду України у подібних правовідносинах, якою юридичну особу приватного права було зобов`язано надати погодження на передачу мисливських угідь у користування майбутньому користувачеві такими угіддями;

- правові висновки щодо застосування статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», викладені у постанові Верховного Суду від 14.11.2023 у справі № 140/6122/22, на які посилається позивач, свідчать про право відповідача на надання погодження та не є його обов`язком;

- відповідно до приписів частин першої, другої статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї;

- надання погодження свідчить про те, що у разі надання мисливських угідь обласною радою в користування позивачу потребуватиме укладення договору для врегулювання відносин між користувачем (власником) земельної ділянки (відповідачем) та користувачем мисливського угіддя (позивачем). Проте за змістом положень чинного законодавства сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, а тому відповідач має право, а не обов`язок при вирішенні питання про надання погодження щодо передачі мисливських угідь у користування;

- відповідач орендує спірні землі сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що означає використання землі на власний ризик для вирощування та продажу сільськогосподарської продукції з метою отримання прибутку. Таким чином, відповідач при вчиненні будь-яких дій повинен прораховувати свої ризики. В свою чергу відповідно до наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач не має статутного фонду, він не визначений і у Статуті, а ТОВ «Глухівське Українське товариство мисливців та рибалок» має статутний фонд у розмірі 10 000,00 грн, це означає, що у разі виникнення цивільних правовідносин із цим товариством ризики відповідача будуть захищені;