П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2016 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Гуменюка В.І., суддів Лященко Н.П.,Сеніна Ю.Л., Охрімчук Л.І.,Яреми А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - ОСОБА_8, про стягнення заборгованості за договором позики за заявою ОСОБА_8 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 грудня 2014 року,
в с т а н о в и л а:
У липні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що в період з 8 жовтня
2004 року до 28 липня 2008 року він позичав ОСОБА_7 грошові кошти на загальну суму 66 тис. 415 грн та 32 тис. 900 доларів США, про що остання складала відповідні розписки.
Посилаючись на те, що відповідачка його вимоги про повернення боргу не виконала, ОСОБА_6 просив стягнути з ОСОБА_7 на його користь зазначену суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, що з урахуванням суми боргу складає 87 тис. 77 грн та
53 тис. 890 доларів США, а всього - 517 тис. 658 грн 10 коп., а також вирішити питання розподілу судових витрат.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 листопада 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 6 жовтня 2011 року, позов ОСОБА_6 задоволено: стягнуто на його користь з ОСОБА_7
517 тис. 658 грн 10 коп. боргу, вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 грудня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_8 відхилено, рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від
16 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 6 жовтня 2011 року залишено без змін.
21 травня 2015 року до Верховного Суду України звернувся
ОСОБА_8 із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 грудня 2014 року, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
У зв'язку із цим ОСОБА_8 просить ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 грудня 2014 року, ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 6 жовтня 2011 року й рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від
16 листопада 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_6 у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пунктів 1 та 4 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
Згідно зі статтею 3604 ЦПК України Верховний Суд України задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 355 цього Кодексу.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що ОСОБА_7 у період з 8 жовтня 2004 року до 28 липня 2008 року позичала у ОСОБА_6 грошові кошти на загальну суму 66 тис. 415 грн та
32 тис. 900 доларів США, зокрема:
8 жовтня 2004 року - 2 тис. 150 доларів США (т. 1, а. с. 10);
12 листопада 2004 року - 6 тис. доларів США зі строком повернення до 31 березня 2008 року (т. 1, а. с. 5);
Сервисы для юристов