П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 листопада 2014 року м. КиївСудова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого суддів: Яреми А.Г., Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_7 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання кредитного договору припиненим за заявою ОСОБА_7 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2014 року,
в с т а н о в и л а :
У березні 2014 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») про визнання кредитного договору припиненим.
Зазначав, що 24 вересня 2006 року між ним і закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», було укладено кредитний договір, за яким банк надав позичальнику кредит у розмірі 6 470 грн, а позичальник зобов'язався повернути кредит і проценти у строк та на умовах, визначених кредитним договором.
Посилаючись на те, що його зобов'язання перед банком припинились, оскільки заборгованість за вказаним кредитним договором сплачена ним у повному обсязі, просив визнати зазначений кредитний договір припиненим, та, ураховуючи, що кредитний договір укладався за місцезнаходженням філії ПАТ КБ «ПриватБанк» - відділення № 32 ХГРУ «ПриватБанк», що розташована в м. Харкові по вул. Академіка Павлова, 120, відповідно до частини сьомої статті 110 Цивільного процесуального кодексу країни (далі - ЦПК України) просив розглянути справу за місцезнаходженням філії.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 14 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 15 квітня 2014 року, позовну заяву ОСОБА_7 повернуто позивачу для звернення до належного суду за місцезнаходженням відповідача.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2014 року відмовлено ОСОБА_7 у відкритті касаційного провадження з підстав, передбачених пунктом 5 частини четвертої статті 328 ЦПК України.
У заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2014 року ОСОБА_7 порушує питання про скасування зазначеної ухвали, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статті 95 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 23 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та частини сьомої статті 110 ЦПК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
В обґрунтування заяви ОСОБА_7 надав ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 лютого 2014 року, в якій, на його думку, по-іншому застосовано зазначені правові норми.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 вересня 2014 року цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору припиненим допущено до провадження Верховного Суду України в порядку глави 3 розділу V ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ОСОБА_7 доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
За положенням пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
За змістом статті 360-5 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.
У справі, яка переглядається, установлено, що в березні 2014 року ОСОБА_7 звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору припиненим.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суддя суду першої інстанції, з висновком якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що визначення відповідачем у справі ПАТ КБ «ПриватБанк», а не його філії, не дає позивачу підстав відповідно до частини сьомої статті 110 ЦПК України пред'явити позов за місцезнаходженням філії.
Обґрунтовуючи наявність неоднакового застосування судом касаційної інстанції статті 95 ЦК України та статті 23 Закону України «Про банки та банківську діяльність» у поєднанні із частиною сьомою статті 110 ЦПК України, заявник надав ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 лютого 2014 року, яка не є підтвердженням неоднакового застосування вищезазначених норм матеріального права.
У наданій заявником для порівняння ухвалі вирішувалось питання підсудності справи за вибором позивача. При цьому суди керувались Законом України «Про захист прав споживачів» і дійшли висновку, що відповідно до частини п'ятої статті 110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтись також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
За таких обставин, які свідчать про те, що наведене заявником судове рішення не є прикладом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, вважати заяву обґрунтованою немає підстав.
Таким чином, обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердились, тому відповідно до частини першої статті 360-5 ЦПК України в задоволенні заяви ОСОБА_7 про перегляд рішення суду касаційної інстанції Верховним Судом України необхідно відмовити.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 2 частини першої статті 360-3, частиною першою статті 360-5 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а :
У задоволенні заяви ОСОБА_7 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2014 року відмовити.
Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.
Сервисы для юристов