Постанова ВСУ від 26.05.2015 року у справі №21-330а15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКривенка В.В.,суддів:Волкова О.Ф., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом державної фінансової інспекції в м. Києві (далі - Інспекція) до театрально-концертного закладу культури «Київський академічний театр українського фольклору «Берегиня» (далі - Театр) про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У червні 2014 року Інспекція звернулася до суду з позовом до Театру, в якому просила зобов'язати відповідача вчинити певні дії, зокрема виконати в повному обсязі пункти 6, 7 письмової вимоги Інспекції від 4 березня 2014 року № 26-04-14/2886 (далі - Вимога).

Позов мотивовано тим, що Вимога є законною, оскільки об'єкт контролю не забезпечив вжиття всіх заходів для усунення виявлених у ході ревізії порушень та в добровільному порядку не вжив заходів щодо відшкодування збитків.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Інспекція відповідно до підпункту 1.2.2.1 Плану контрольно-ревізійної роботи державної фінансової інспекції у м. Києві на IV квартал 2013 року провела ревізію фінансово-господарської діяльності Театру за період з 1 жовтня 2009 року по 31 грудня 2013 року.

За результатами ревізії контролюючий орган склав акт від 11 лютого 2014 року № 04-30/263. Не погодившись із зазначеним актом, Театр надав заперечення від 20 лютого 2014 року № 4, які, у свою чергу, Інспекція не взяла до уваги.

У подальшому - 4 березня 2014 року - Інспекція прийняла Вимогу, відповідно до якої Театр було зобов'язано:

1. Опрацювати матеріали ревізії та розглянути питання щодо притягнення до відповідальності осіб, які допустили порушення;

2. Перерахувати до загального фонду бюджету м. Києва грошові кошти у сумі 2730 грн;

3. Відшкодувати збитки в сумі 5670 грн в порядку, визначеному частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844269/ed_2014_10_30/pravo1/T030435.html?pravo=1> (далі - ЦК <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_10_30/pravo1/T030435.html?pravo=1>);

4. Відшкодувати збитки в сумі 1860 грн в порядку, визначеному частиною першою статті 1166 ЦК, та повернути вказані кошти до Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

5. Відшкодувати збитки в сумі 300 грн в порядку, визначеному частиною першою статті 1166 ЦК, та повернути їх до бюджету м. Києва;

6. Відшкодувати збитки в сумі 204 310 грн в порядку, визначеному частиною першою статті 1166 ЦК, та повернути їх до бюджету м. Києва;

7. Відшкодувати збитки в сумі 3420 грн в порядку, визначеному частиною першою статті 1166 ЦК, та повернути їх до бюджету м. Києва;

8. Перерахувати до загального фонду бюджету м. Києва грошові кошти в сумі 30 000 грн;

9. Відшкодувати збитки в сумі 4350 грн в порядку, визначеному частиною першою статті 1166 ЦК.

У Вимозі Інспекція зазначила про необхідність надання Театром інформації про вжиті заходи на виконання вимог разом з копіями завірених первинних, розпорядчих та інших документів, що засвідчують виконання вказаних вимог до 4 квітня 2014 року.

3 квітня 2014 року Театр надіслав на адресу Інспекції лист № 22, яким надав інформацію щодо виконання Вимоги, проте, проаналізувавши цей лист, Інспекція дійшла висновку, що Вимогу виконано не в повному обсязі, зокрема не виконано пункти 6, 7.

З метою зобов'язання Театру виконати пункти 6, 7 Вимоги Інспекція звернулася з відповідним позовом до суду.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 16 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2014 року, позовні вимоги Інспекції задовольнив.

Вищий адміністративний суд України постановою від 20 січня 2015 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасував і прийняв нове - про відмову у задоволенні позову.

Ухвалюючи вказане судове рішення, суд касаційної інстанції виходив із того, що вимога органу державного контролю спрямована на приведення роботи підконтрольної організації у відповідність із вимогами законодавства у майбутньому і є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування заявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово відшкодовані шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом.

Не погоджуючись із постановою касаційного суду, Інспекція звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України положень пункту 10 статті 10 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2939-XIІ).

На обґрунтування заяви додала копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 лютого 2014 року (№ К/800/27625/13), яка, на її думку, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що цей суд неоднаково застосував норми матеріального права, а саме Закон № 2939-ХІІ.