П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2014 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Яреми А.Г., суддів:Григор'євої Л.І.,Онопенка В.В.,Романюка Я.М., Гуменюка В.І.,Охрімчук Л.І.,Сеніна Ю.Л., Лященко Н.П.,Патрюка М.В.,Сімоненко В.М.,-
за участі представника ОСОБА_11 - ОСОБА_12,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області до ОСОБА_11, третя особа - ОСОБА_13, про знесення об'єкта самочинного будівництва та стягнення витрат, пов'язаних зі знесенням об'єкта самочинного будівництва, за заявою ОСОБА_13 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2013 року,
в с т а н о в и л а:
У березні 2013 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області звернулась до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що за скаргою ОСОБА_13 відносно самовільного будівництва ОСОБА_11 на належній йому земельній ділянці житлового будинку АДРЕСА_1 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області притягнуто ОСОБА_11 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене статтею 97 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП). За результатами проведеної перевірки та у зв'язку з виявленими порушеннями Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області 21 червня 2011 року винесла припис і встановила термін на усунення порушень до 20 жовтня 2011 року.
Посилаючись на те, що відповідачка в установлений строк вимоги припису не виконала, а також на те, що збудований будинок не відповідає державним стандартам, нормам і правилам, які встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, що регламентують розробку й реалізацію містобудівної документації та проведення перебудови самовільно збудованого будинку є неможливим, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області просила суд задовольнити її позовні вимоги й зобов'язати ОСОБА_11 знести самовільно збудований будинок АДРЕСА_1 та зобов'язати її компенсувати витрати, пов'язані зі знесенням самовільно збудованої будівлі.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 5 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 20 травня 2013 року, у задоволенні позову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області відмовлено.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2013 року касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, до якої приєднався ОСОБА_13, відхилено. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 5 березня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 20 травня 2013 року залишено без змін.
У листопаді 2013 року до Верховного Суду України звернувся ОСОБА_13 із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2013 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції частини сьомої статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), унаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення в подібних правовідносинах.
У зв'язку із цим ОСОБА_13 просить скасувати ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2013 року, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
За змістом статті 360-5 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою перегляду справи, не підтвердилися.
Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що згідно з договором купівлі-продажу від 12 серпня 1982 року ОСОБА_13 є власником 7/10 частин будинку АДРЕСА_1.
На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28 вересня 1988 року ОСОБА_11 є власником 3/10 частин указаного будинку.
Будинок АДРЕСА_1 розташований на земельній ділянці загальною площею 1 460 кв.м, зареєстрованою за землекористувачами площею 910 кв.м (рішення виконавчого комітету (далі - виконком) Васильківської міської ради Київської області від 11 червня 1979 року № 166).
Згідно з рішенням Васильківської міської ради Київської області від 13 лютого 2004 року ОСОБА_11 передано безкоштовно в приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,0438 га, у тому числі: площею 0,0300 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,0138 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
За рішенням Васильківської міської ради Київської області від 10 жовтня 2006 року ОСОБА_13 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,1022 га в тому числі: площею 0,0715 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,0305 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
27 квітня 2010 року ОСОБА_13 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 6 грудня 2012 року рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 5 жовтня 2012 року в частині відмови у зустрічному позові ОСОБА_11 скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_11 задоволено. Визнано частково недійсним рішення Васильківської міської ради Київської області від 10 жовтня 2006 року в частині передачі безкоштовно у приватну власність ОСОБА_13 земельної ділянки площею 0,0305 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий 27 квітня 2010 року ОСОБА_13 на земельну ділянку площею 0,0251 га.
Рішенням виконкому Васильківської міської ради Київської області від 25 вересня 2007 року № 573 ОСОБА_11 надано дозвіл на будівництво житлового будинку та знесення частини старого будинку з переобладнанням іншої частини в літню кухню на присадибній земельній ділянці, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1
Згідно з витягом з протоколу засідання комісії з питань щодо найменування (перейменування) вулиць, провулків, присвоєння та впорядкування адрес об'єктів нерухомого майна в м. Василькові Київської області від 22 лютого 2010 року № 28 комісія запропонувала надати новозбудованому житловому будинку адресу: АДРЕСА_1.
Васильківським міжрайонним бюро технічної інвентаризації (далі - МБТІ) складено технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1.
Сервисы для юристов