ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2015 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Сеніна Ю.Л.,суддів:Лященко Н.П.,Охрімчук Л.І., Сімоненко В.М., Яреми А.Г.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання права на частку в спільному майні та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання квартири особистою приватною власністю за заявою ОСОБА_7 про перегляд рішення Апеляційного суду Київської області від 25 листопада 2014 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 лютого 2015 року,
в с т а н о в и л а :
У травні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 20 березня 2008 року до 13 березня
2014 року він перебував у шлюбі із ОСОБА_7, під час спільного проживання вони придбали за 382 тис. грн квартиру АДРЕСА_1 у м. Бровари Київської області. У період шлюбу вони також здійснили ремонт квартири, у результаті чого її вартість збільшилась до 1 млн 95 тис. грн.
Позивач просив виділити у власність кожній зі сторін по 1/2 частині спірної квартири.
У червні 2014 року ОСОБА_7 звернулася до суду із зустрічним позовом, посилаючись на те, що квартиру АДРЕСА_1
у м. Бровари вона придбала за особисті кошти, отримані нею у зв'язку із продажем належної їй на праві особистої приватної власності квартири АДРЕСА_2 у м. Києві. Різниця у вартості між проданою квартирою в м. Києві та спірною квартирою у м. Бровари була використана для придбання автомобіля та ремонту цієї квартири. ОСОБА_7 просила суд визнати квартиру АДРЕСА_1 в м. Бровари її особистою приватною власністю.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області
від 9 жовтня 2014 року в задоволенні первісного позову відмовлено,
зустрічний позов задоволено, постановлено визнати квартиру АДРЕСА_1 особистою приватною власністю ОСОБА_7
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 25 листопада
2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким первісний позов задоволено частково, а в задоволенні зустрічного позову відмовлено. Постановлено визнати за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 право власності на 1/2 частину спірної квартири за кожним.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ від 26 лютого 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_7 відхилено, рішення апеляційного суду залишено без змін.
У поданій до Верховного Суду України заяві ОСОБА_7 просить скасувати рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, зокрема пункту 3 частини першої статті 57, статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України).
На підтвердження своїх доводів ОСОБА_7 надала копію постанови Верховного Суду України від 1 липня 2015 року (справа № 6-612цс15).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_8 та його представника, перевіривши доводи заявниці, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі статтею 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
Суди під час розгляду справи встановили, що згідно зі свідоцтвом про право власності від 12 грудня 2007 року ОСОБА_7 належала на праві власності квартира АДРЕСА_2 у м. Києві
20 березня 2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зареєстровано шлюб.
За договором купівлі-продажу від 3 квітня 2009 року ОСОБА_7 продала зазначену квартиру в м. Києві за 227 тис. 11 грн. Така вартість зазначена в договорі, проте фактично квартиру було продано за 100 тис. доларів США. Цей факт підтвердив також ОСОБА_6
У цей же день ОСОБА_7 за договором купівлі-продажу купила квартиру АДРЕСА_1 у м. Бровари Київської області
за 382 тис. грн.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні первісного позову та про задоволення зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира була придбана за особисті кошти ОСОБА_7, тому вона не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а належить останній на праві приватної власності.
Сервисы для юристов