П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2015 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
головуючого Яреми А.Г., суддів:Лященко Н.П.,Сеніна Ю.Л., Охрімчук Л.І.,Сімоненко В.М., розглянувши на засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки за заявою публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 березня 2015 року,
в с т а н о в и л а:
У лютому 2014 року публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернулося до суду із зазначеною позовною заявою, посилаючись на те, що 4 квітня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБСР «Укрсоцбанк»), який у подальшому змінив назву на ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 50 тис. доларів США зі сплатою 14 % річних з кінцевим строком повернення до 3 квітня 2015 року. На забезпечення виконання зобов'язань за цим договором 4 квітня 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_6 було укладено договір іпотеки, предметом якої є квартира АДРЕСА_1. У зв'язку з невиконанням позичальником та іпотекодавцем зобов'язань за цими договорами, утворилась заборгованість, яка станом на 22 липня 2013 року становила 704 тис. 533 грн
97 коп.
Ураховуючи наведене, позивач просив: у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на зазначений предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження; за рахунок продажу предмету іпотеки задовольнити вимоги про заборгованість за кредитним договором у сумі 704 тис. 533 грн
97 коп. і про витрати, пов'язані зі збереженням та реалізацією предмета іпотеки.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 1 грудня
2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 20 січня 2015 року, у задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» відмовлено.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від
19 березня 2015 року зазначені судові рішення залишено без змін.
У заяві ПАТ «Укрсоцбанк» про перегляд судових рішень порушується питання про скасування ухвали суду касаційної інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову, визначення у рішенні способу реалізації предмета іпотеки та задоволення вимог за рахунок продажу предмета іпотеки з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), - неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статей 589, 590 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), положень Закону України від 3 червня 2014 року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (далі - Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»).
Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви
ПАТ «Укрсоцбанк» посилається на ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 квітня 2015 року у справі за позовом
ПАТ «Укрсоцбанк» до фізичної особи про звернення стягнення на предмет іпотеки (№ 6-44756св14).
Так, скасовуючи у справі № 6-44756св14 судові рішення про відмову в задоволенні позову, суд касаційної інстанції виходив з того, що вказана у Законі України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» заборона на звернення стягнення на предмет іпотеки має тимчасовий характер і не може бути підставою для відмови в задоволенні позову; рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії цього Закону.
У справі, яка переглядається, суди апеляційної та касаційної інстанцій, залишивши без змін рішення суду першої інстанції, погодилися з висновками цього суду, який, відмовляючи в задоволенні позову, застосував до спірних правовідносин статтю 35 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-ІV «Про іпотеку» (далі - Закон України «Про іпотеку»), назвавши її статтею 38, та положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» і виходив з такого. Відсутні належні докази надіслання іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушень основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору з указанням суми заборгованості. Наявні всі умови для застосування до спірних правовідносин чинного на час ухвалення судового рішення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яким за певних обставин установлено заборону на звернення стягнення на предмет іпотеки, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Наведені правові висновки суду касаційної інстанції про застосування судами норм матеріального права (положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»), покладені в основу судового рішення, яке переглядається, є неоднаковими з висновками, зробленими в указаному для прикладу судовому рішенні.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частинами першою та третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
7 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
Сервисы для юристов