П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2015 року м. Київ
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Шицького І.Б.,суддів:Берднік І.С., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Потильчака О.І.,
за участю представників:
приватного акціонерного товариства «МТС Україна» - Галонського В.М.,
публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» - Кучми О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 15.09.2015 р. у справі № 47/279 за позовом приватного акціонерного товариства «МТС Україна» до публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Лугана-Сервіс» про стягнення 10 000 000,00 грн, -
в с т а н о в и л а:
У 2010 році приватне акціонерне товариство «МТС Україна» (далі -
ПрАТ «МТС Україна») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - ПАТ «НАСК «Оранта») про стягнення
10 000 000,00 грн страхового відшкодування за договором страхування від 30.03.2009 р. № 2990493000809 (далі - Договір добровільного страхування).
На обґрунтування позовних вимог ПрАТ «МТС Україна» послалося на настання страхового випадку, передбаченого Договором добровільного страхування -неоплату товариством з обмеженою відповідальністю «Лугана-Сервіс» (далі - ТОВ «Лугана-Сервіс») продукції МТС (стартових пакетів і ваучерів) за договором від 01.02.2008 р. № 27 (далі - Договір № 27), в результаті чого у відповідача у справі виник обов'язок виплатити на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 10 000 000,00 грн. Оскільки
ПАТ «НАСК «Оранта» відмовило у виплаті ПрАТ «МТС Україна» зазначеного страхового відшкодування, позивач звернувся із позовом до суду.
Справа судами розглядалася неодноразово.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 р. у задоволенні позовних вимог ПрАТ «МТС Україна» відмовлено повністю.
Ухвалюючи зазначене рішення, місцевий господарський суд, посилався на постанову Вищого господарського суду України від 21.01.2015 р., якою справу № 47/279 було направлено на новий розгляд, і зазначив, що оскільки позивач у справі своєчасно не повідомив ПАТ «НАСК «Оранта» про настання страхового випадку, останнє правомірно відмовило у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 6.2 Договору добровільного страхування, а тому підстав для стягнення з відповідача суми страхового відшкодування немає.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
22.06.2015 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.09.2015 р., рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 р. скасовано, позов задоволено повністю, стягнуто з
ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ПрАТ «МТС Україна» 10 000 000,00 грн страхового відшкодування.
Вищий господарський суд України, залишаючи без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 р., погодився з висновком суду апеляційної інстанції про необґрунтованість відмови відповідача у здійсненні виплати страхового відшкодування, та виходив із того, що позивач повністю виконав свої зобов'язання щодо належного повідомлення відповідача про настання страхових випадків за договором добровільного страхування відповідальності перед третіми особами, а відповідач безпідставно відмовився від виконання своїх зобов'язань щодо виплати страхового відшкодування.
У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 15.09.2015 р. ПАТ «НАСК «Оранта» послалося на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень ст.ст. 8, 26 Закону України
«Про страхування».
На обґрунтування неоднаковості застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права заявником надано копії постанов Вищого господарського суду України від 20.01.2009 р. у справі № 42/160 та від 14.10.2014 р. у справі № 910/7303/14.
У зазначених постановах, вирішуючи спір у подібних правовідносинах за аналогічного матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, суд касаційної інстанції застосував положення ст. 26 Закону України «Про страхування» та дійшов висновку, що страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку.
Ухвалою Верховного Суду України від 04.11.2015 р. справу № 47/279 допущено до провадження Верховного Суду України, відкрито провадження щодо перегляду постанови Вищого господарського суду України від
15.09.2015 р. у справі № 47/279, зупинено виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 р. і постанови Вищого господарського суду України від 15.09.2015 р. у справі № 47/279 до ухвалення судового рішення Верховним Судом України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши викладені у заяві доводи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами, 01.02.2008 р. між ПрАТ «МТС Україна» (продавець) і ТОВ «Лугана-Сервіс» (покупець) укладено Договір № 27, згідно п. 1.1 якого продавець зобов'язався поставити, а покупець - прийняти, оплатити та реалізувати кінцевому споживачеві на території
Сервисы для юристов